Про перетин польського кордону

Пункт перетину Краківець - Корчова: справжню ситуацію ховають від камер

Пункт перетину Краківець - Корчова: справжню ситуацію ховають від камер

Хотів написати “ніколи-ніколи-ніколи”, але обставини у всіх різні, тому напишу

УНИКАЙТЕ ПОЇЗДКИ ДО ПОЛЬЩІ ЧЕРЕЗ ПУНКТ КРАКІВЕЦЬ – КОРЧОВА!

Тепер детальніше чому саме так.

Я вже можу сказати, що поїздив і перетинав кордон у різних пунктах пропуску. З Угорщиною та Словаччиною часто, а от на Польщу їхав уперше. І вперше стояв СТІЛЬКИ часу! Вже на під’їзді до кордону утворюється величезна, доволі хаотична черга із 4 колон. Основна маса – люди із польським малим прикордонним рухом і з авто на польських номерах. Це пересічники, які й утворюють найбільшу проблему. Є ще з десяток перевізників, які регулярно легковиками або мікроавтобусами доправляють людей в обидва боки. Просто люди, яким треба до Польщі. Ну і громадяни Європи.

Ця черга простягається більше ніж на кілометр у найкращому випадку. І рухається дуже повільно. Рух регулюють – пускають по десятку авто з одного ряду за один раз. Навіть номери записують, щоб потім звіряти, чи по черзі. Все одно знаходяться шофери, яким “треба” швидше і вони намагаються пролізти без черги, вони додають нервів і хаосу. Інтервал між рухом у кожній колоні близько сорока хвилин. Тобто дво-три-годинне стояння гарантоване.

Але це ще не все.

Коли вас нарешті пропустять, ви станете в чергу вже на самому пункті пропуску. Покурити, випити кави і сходити в туалет можна – без цього взагалі було б сутужно, бо стояти треба знову ж таки мінімум півгодини, а часто більше. Прикордонники і митники працюють дуже повільно. У них є норма, скільки часу можна потратити на одне авто. І поспішати не будуть.

Митник чомусь крім огляду речей іще починає уточнювати паспортні дані, вносити це в якусь базу даних (вперше таке бачив) і задавати питання в дивній формі, наприклад замість “Чи є сума, яку необхідно декларувати?” питають “Скільки у вас грошей?” Цікаво скільки людей чесно відповіли. Ну хоч не наполягають, коли пояснюєш, що сума менша за необхідну для декларування. Загалом хвилин 40-60 це все забирає.

Майже те ж саме на польскому пункті. Загальна черга, із якої потім треба вирулити туди, куди покажуть і чекати, поки підійдуть. Хоча там не виходять за рамки процедури, але все відбувається досить повільно. Митники працюють дуже ретельно, не поспішаючи. Все це забирає іще від півгодини до 40 хвилин.

Результат – більше 5 годин! Поки що мій рекорд по чергах взагалі. Чоловік, який нас віз, розповідав, що часто буває й гірше. Може хтось уже й звик до такого – пересічники, наприклад. Але це реально дико. Навіть дуже завантажений угорський напрям такі показники має лише у певні дні.

І два слова про картинку. Я взяв її із офіційного сайту Держприкордонслужби України. Ця черга там є, але ви її не побачите. Тому, що камеру встановлено так, аби знімати дорогу вже на пункті пропуску. А всю чергу зупиняють ДО пункту. І можна звітувати, що там порожньо і все спокійно.

Маленький лайфхак (я хотів би його знати перед тим як їхати): їдьте рейсовим автобусом. Їх оглядають окремо від загальної черги. Це теж займає час, але значно менше.

Маленький лайфхак 2: якщо вже їдете автомобілем, шукайте водія, що знає ситуацію на кордоні. Або пробуйте інші пункти пропуску. Наприклад, назад ми їхали із саме таким чоловіком і він зробив зайві кількадесят кілометрів, а на українському боці це ще й місцями практично бездоріжжя. Але кордон біля Грушова ми “пролетіли” за півгодини – обидва пости. А їхати, хай і поганою дорого, краще ніж стояти кілька годин на сонці. Ну і якщо власним авто, теж майте на увазі інші пункти пропуску.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *