Про вино взагалі і “Троянду Закарпаття” зокрема

Сьогодні я дівчатами ходив на… гм, отут я плутаюся трохи – назвати це ярмаком “Золота осінь” якось язик не повертається, назвати святкуванням Дня міста Ужгород – також. Найближче буде – ходив на якийсь незрозумілий захід, приурочений до Дня міста із традиційними для ВСІХ заходів, які тут проводяться в будь-яку пору року атрибутами – шашлик, китайські сувеніри, вино і сцена, з якої лунає щось народно-аматорське.

А написати хотів саме про вино.

Усіх виноробів, традиційно вже, загнали у підвали біля мерії. Причому ті підвали як розчистили колись до свята божоле так і залишили. Було тих виноробів мабуть з десяток, може на кілька чоловік більше. Оскільки в ці ж дні у Берегові проводиться тамтешній фестиваль “Слимак на стадіоні” “Берегфест”, всі найкращі – Урста, Шош- до Ужгорода не приїхали. Чомусь навіть Ковача не було. Тож вибір напоїв м’яко кажучи залишав бажати кращого.

Що здивувало – при загальному низькому рівні продукції у КОЖНОГО винороба була “Троянда Закарпаття”. Спочатку очам не вірив, потім взявся куштувати і лише так зрозумів, що написати вони звичайно можуть на етикетку будь-що – піпл схаває, тобто дрінкне. Але ж сумно. Реально “Троянда” знайшлася лише в одного чоловіка, на жаль він не мав ні вивіски ні візиток, тому навіть прізвища не знаю. Ось у нього із задоволенням купив для особливої якоїсь нагоди справді чудового напою.

А навіть якщо абстрагуватися від головної марки закарпатського виноробства – традиційні, здавалось би для нашого краю вина – і ті були не дуже добрі. От не розумію. Причому кілька чоловік навіть медалі та дипломи з попередніх фестивалів розвішали – а подавали якесь щось незрозуміле. Невже все справді так погано в цій галузі? Звичайно легше “гнати шару” сподіваючись на заїжджих зі сходу туристів, які більше розуміються на горілці – їм можна спробувати продати будь-який червонуватий напій. А де самоповага?

Можливо виноробство тепер настільки невигідне, що нормальні люди ним займатися не хотять? Шкода. Бо в магазинах теж абсурдна ситуація – український ширпотреб із винматеріалу (боюся навіть уявити, що це таке насправді) – коштує 30 грн за 750 грамову пляшку. І тут же поряд продається зовсім непогане, хоч звичайно не вишукане іспанське вино – 30 грн/літр. За кілька кілометрів на захід (Словаччина, Угорщина) ціни за вино (але ж то вино) неелітних сортів ще нижчі.

Десь тут є якийсь абсурдний елемент, який я ніяк не можу зрозуміти…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *