Місяць: Липень 2009

Відьмина гора: нецікава юнацька фантастика

Дуже посереднє кінце. Чесно кажучи сподівався на щось значно цікавіше, або принаймні більш видовищне. А виявилося, що це підліткове кіно, напевно із досить невеликим бюджетом і хоч актори стараються як можуть (чи хочуть), все ж помітно, що це не те чого б вони насправді бажали.
Коротко про сюжет: жив собі у Вегасі простий такстист (ну не зовсім простий, але…). Крутив собі руля, возив клієнтів, аж якось до нього підсіли двоє підлітків за якими чомусь ганяються “люди в чорному” (геть не такі смішні, як “справжні”). І виявилися ті підлітки інопланетянами. Простий таксист, звичайно, всіляких клієнтів бачив, зокрема підвозив на конференцію по НЛО двох штурмовиків Імператора із “Зоряних воєн”, але, як виявлося, ті підлітки таки незвичайні, бо вміють всілякі такі цікаві штуки, як наприклад телекінез, телепатія та подібні. (більше…)

“Інтернет-комерція”

Вчора близько пів на дев’яту вечора задзвонив телефон і якийсь чоловічок, що невідь як і невідь звідки взяв номер спитався чи цікавить мене електронна комерція. П’ятихвилинна розмова абсолютно нічого не прояснила, ні звідки взяв номер (“з сайту із оголошеннями, не па’мятаю з якого, не пам’ятаю яке оголошення”), ні що ж власне той чоловік пропонує (“ну, електронна комерція, якщо вас зацікавило, давайте зустрінемося”)…

не послав.

Увічливо сказав “до побачення” і поклав трубку.

Не розумію, на кого розраховано такий підхід. Комерсанти, блін…

Похмілля у Вегасі – написано з похмілля, дивитися під пиво

Чесно кажучи я ледве додивився до кінця. Не пошкодував, бо власне лише кінець і вартий уваги – типовий американський happy end, всі радіють і всім добре. А от все інше – від самого початку це суцільна смуга “пригод”, вчинених під впливом алкоголю та якогось геть чисто російського “авось”. Може сценарій писали “для достовірності” також п’яні, під кайфом і з похмілля автори? (більше…)

Трансформери 2: видовищна техно-казочка

Дуже видовищно і красиво велетенські механічні істоти знову зійшлися у двобої. Головне – не вмикати мізки, залишити треба мінімальну потужність (аби не заплутатися в чудернацько-дитячих іменах) і дивитися казочку, яких на жаль не було в моєму дитинстві, а є лише тепер, тож треба розбудити малого наївного хлопчака і отримувати задоволення. Інакше навряд чи вийде.
Друга частина стала значно масштабнішою і видовищнішою, кількість роботів на квадратний метр плівки перевищила всі існуючі до тепер досягнення. Їх бої у космосі, у океані і, звичайно ж, на суші вражають розмаїттям – застосовано все: від високотехнологічної зброї до простого кулачного бою. Їх трансформації лишаються непереконливими, але красивими. Нові герої кумедні і досконалі. (більше…)

Хранителі ставлять несподівані питання, або як “комікс-фільм” може бути “артхаусом”

Здавалось би, чергова історійка про суперменів – людей у масках і чудернацьких костюмчиках, принаймні на початок перегляду нічого більше, аніж подивитись на карколомні трюки та комікс-сюжет, я не очікував. І жорстоко помилився. Кіно виявилося глибоким і важким. І при тому, що все вище перераховане також було в наявності, паралельно розгортається геть альтернативний кінопогляд, який раптово виходить на перший план і шокує, перевертає з ніг на голову, грає не за правилами, а тому перегляд із задоволення став напруженими роздумами і емоційними “гірками”.До речі про альтернативність – реалії світу у цьому фільмі також трохи відрізняються. Наприклад у США Ніксона не погнали у відставку і він навіть обирається на третій термін (розумію, що для більшості це майже нічого не означає, але повірте, можливо навіть мапа світу була б зовсім інакшою, якби такий варіант було втілено). (більше…)

Home – дім, який ми втрачаємо

Цей проект досить сильно піарився, а тому писати про те як його створювали, навіщо створювали і тому подібні “офіційні” відомості вважаю нема сенсу. Зупинюся конкретно на фільмі і тих емоціях, які він викликав.
Перше – візуальне сприйняття. Просто неймовірне враження. Вперше настільки сильно пожалкував, що вдома немає величезного екрану. Фантастичної краси зйомки, просто неймовірні, красиві до майже болісного відчуття, коли хочеться щоб кожна сцена тривала, і тривала, і тривала… На планеті Земля справді є на що подивитися, але навіть те, що створювали люди, навіть те, що не повинно бути на поверхні, знято настільки чудово, що майже нема слів, які б дали змогу описати все адекватно. Один з яскравих прикладів “Краще раз побачити, ніж сто разів почути”. (більше…)

Нічого особистого… і нічого хорошого

Чудовий приклад того, як прекрасна ідея може породити сіренький і нудненький фільм. Коли я прочитав анотацію і лише почав дивитися – то думав, що на мене чекають захоплюючі моменти, боротьба таємних сил, двобій інтелектів. А в результаті я навіть не додивився з першого разу, зміг лише наступного дня завершити.
І здавалось би: чудові актори, хороша тема (промислове шпигування може бути не менш захопливим аніж політичне), а головне – інтрига! Але на жаль…
От наприклад герої – такі собі джеймсибонди, суперпрофесіонали. А переконливі лише коли з’ясовують особисті стосунки або кохаються, і хоч типаж обох дуже явно злизаний із “бондіани”, вони геть не справляють враження. Або взяти ідею – двобій фірм, що займають одну нішу, революційне відкриття в одній фірмі, яке намагається викрасти інша, відповідно війна служб безпеки – ну що ще потрібно аби сюжет був цікавим? (більше…)

Місто обклеєне афішами “Набридло хворіти? Молитва зцілення!” А я дурний все життя думав, що для цього треба лікуватися, а воно он як…

Загублений світ: туалетний гумор ще живий

Можна сказати всього два слова: американська комедія. Це вже давно окремий жанр у кіномистецтві (утім слово “мистецтво” тут геть недоречне). Жанр зі своїми ознаками, атрибутами, стандартами. І відповідно до всіх цих стандартів “Загублений світ” це чергова кінонарізка таулетного гумору, геть безглуздих ситуацій і недолугих жартів.
Утім, якщо хто подумав, що кіно мені не сподобалося, то це не так.
Насправді воно дуже яскраве, дуже насичене візуально, а ще у ньому є симпатичний тиранозавр (я вже збився із ліку, де лиш тих тиранозаврів не використовують). Деякі сцени навіть смішні. Тож попри те, що час від часу я лише подумки розводив руками не знаючи як реагувати, про витрачений час не шкодую, бо настрій це кіно створює, а більшого від нього вимагати навряд чи доречно. І хоч я реально не розумію як можна викидати величезні гроші на створення таких фільмів, можливо свої прихильники у нього знайдуться. Адже “кожному своє…”
Час від часу я відчував незручність від того, що поряд сидить і дивиться на екран моя 10-річна дочка, декотрі сцени не дуже смішні але дуже зациклені на сексуальній тематиці. Таке враження, що у створенні сценарію брали участь дуже стурбовані підлітки. (більше…)

Льодовиковий період 3: обов’язково в кінотеатрі, обов’язково всією сім’єю!

Той, хто бачив попередні частини, можливо погодиться зі мною. Перша була (як це й водиться) дуже хорошою – новий чудовий світ, прекрасні герої, смішні пригоди, “правильні” установки (ну там дружба, взаємовиручка і т.п.) Загалом суцільне задоволення, уже й не пригадаю скільки разів я її дивився. Крім того це був один із перших повнометражних мультфільмів із 3Д-графікою – їх тоді взагалі можна було полічити на пальцях однієї руки. Але йшов час, з’являлися нові мультфільми, і на їх фоні друга частина пригод мамонта, лінивця та шаблезубого уже виглядала геть не так яскраво. Особисто я другу частину ледве додивився всього один раз. І тому вчора, збираючись до кінотеатру мав певні сумніви та острахи – а чи не дарма буде потрачено час? Яким же було моє полегшення, коли вже з перших хвилин стало зрозуміло: ця частина – крок уперед, та не просто крок, а потужний ривок, який повернув “Льодовиковому періоду” в моїх очах геть усі почесті і статус одного з кращих мультфільмів. Чудовий, смішний, добрий, захоплюючий, драйвовий, насичений, іронічний, привабливий – це лише перше, що спадає на думку, коли намагаюся знайти слово, яке б характеризувало здавалось би простий мультик. Я отримав справжню насолоду від перегляду. До речі, вже давно мені не траплялося реготати над жартами та ситуаціями разом із усім залом – просто фантастичне відчуття. (більше…)