Місяць: Грудень 2009

Міськсвітло – “галіма кантора”

Кілька тижнів поспіль напруга була такою низькою, що мікрохвильова піч не розігрівала страви, а тостер відмовлявся смажити хлібці. Ще й перепади щоп’ять хвилин. На щастя завчасно було куплено трансформатори для “ключових” позицій (комп’ютер, холодильник, котел і т.п.).
Позавчора лампи засяяли на повну потужність, тепер стрілка показує, що маємо майже 260 вольт.
До чого це я?
Ненавиджу монополії.

Закарпатське божоле 2009

Ну про перенесення дати я навіть казати не буду, яке божоле в середині грудня…
Враження приємні навпіл з неприємними.
Куштувати варто було лише білі вина – червоні на такому холоді абсолютно не розкривалися, і на смак були як вода.
Зате глінтвейни йшли за милу душу))
Організатори так і не змогли нормально домовитися з виноробами, тому їх затія (купи бокал+картку на літр вина+лотерея) виглядала привабливо, а насправді уже з другої години декотрі винороби відмовлялися надавати дещицю для дегустація (“Я б…я за сто кілометру приїхав і ще ні х…я не продав”), а інші дегустувати дозволяли, але віддавати літр вина відмовлялися (“У мене вже п’ять таких карток, я не знаю, що з ними робити”).
Дрібниці, але від того рівень заходу падає.
Радує, що туристи в більшості лишилися задоволені (судячи з облич та уривків розмов).
Лишилося змінити організатора і проводити такі речі традиційно.

Інтернет знищить журналістику

Знайшов текстик про суміжну до основної діяльності тему. Щось у тому є, особливо якщо глянути на розвиток місцевих онлайн-медіа.

Засновник відомого блогу TechCrunch Майкл Аррінгтон виступив з коментарями з приводу важкого положення традиційної преси.

На думку журналіста, друковані ЗМІ й справді знаходяться на межі зникнення, але головна проблема зовсім не в цьому. Інтернет, як це не сумно, привів до появи фастфуд-журналістики. Навіщо утримувати штат репортерів, оплачувати журналістські розслідування, якщо можна, не сходячи з місця, знайти в Мережі пару-трійку матеріалів на одну тему і переконфігурувати їх у власний текст? За даними пана Аррінгтона, цим не гребує навіть «Нью-Йорк таймс».

«Що мене лякає більше за все? – Запитує себе Майкл. – Поширення матеріaлов-на-швидку-руку, які згодом знищать ЗМІ, що займаються випіканням новин вручну. Це експансія дешевого, одноразового контенту, яка стає можливою завдяки новинних порталів і пошукових систем ».

Наприклад, є такий агрегатор – Demand Media. Щодня без жодних зусиль на цьому сайті з’являються чотири тисячі відеороликів і матеріалів, які фіксуються пошуковими системами як найпопулярніші. Трафік цього ресурсу, природно, зашкалює. У такій ситуації будь-кого, хто витрачає час і гроші на якісну журналістику, виженуть з бізнесу.

Поки на труднощі скаржаться тільки традиційні ЗМІ, зауважує пан Аррінгтон. Але незабаром до них приєднаються онлайн-журналісти, пригнічених мережевими нікчемами.

Старі пси: така собі комедія

Якщо хто скучив за простими комедіями, де не треба думати з чого власне сміятися, де все на виду, на передньому плані, де ситуації смішні але навряд чи реальні, де образи примітивно-одношарові – радимо фільм, що в прокаті йде або як “Старі пси”, або як “Так собі канікули”.
Сюжет закручується навколо двох немолодих уже чоловіків, дуже добрих друзів, один з яких раптом виявляється татусем двох семирічних дітей і змушений провести з ними два тижні, бо маму посадили до в’язниці. Не подумайте – нічого справді страшного, вона протестувала проти забруднення річки. Власне пригоди двох людей, що взагалі не вміють спілкуватися і поводитися з дітьми і складають основну масу смішних моментів, адже діти, це завжди сюрпризи і непередбачувані наслідки. (більше…)

Бойовий гіпноз проти кіз: люби, а не воюй

Учора в прокат на теренах України вийшов фільм про незвичайний підрозділ армії – солдати із надможливостями, що мали змінити саме поняття “війна”. І хоч позиціонується ця стрічка як комедія, насправді, попри купу справді смішних моментів, кіно досить серйозне і глибоке.
Почати з того, що в основу сюжету закладено зовсім не фантастику, як може подумати більшість. В самому початку з’являється напис “у фільмі більше правди, ніж ви можете собі уявити”. Цілком випадково про потуги американської армії в галузі надможливостей я буквально кілька днів тому дізнався із книги відомого американського фізика японського походження Мічіо Каку. Виявляється, що у Сполучених Штатах цілком серйозно розглядали питання про бойові застосування для телепатії, телекінезу та інших подібних явищ. (більше…)