Місяць: Січень 2010

Вище неба: особиста драма на тлі кризи

Не так давно у Голлівуді стали дуже популярними стрічки, в яких дія не розгортається стрімко, немає закрученого сюжету, навпаки усе повільне, плавне, але не нудне, просто акценти зміщені вглиб. Замість яскравого видовища атмосіерне кіно над яким хочеться замислитися. Якщо раніше це були ознаки інтелектуального артхаусу, то тепер навіть блокбастери роблять у такому стилі. Саме такою є й стрічка “Вище неба”. (більше…)

Артур і мініпути 2: неповноцінне продовження

Друга стрічка про малньких смішних чоловічків, на перший погляд, має все, що й перша – карколомні пригоди у чудесному світі мініпутів, яскраву кольорову картинку – продуманий світ, прекрасних героїв… Але якось воно не зачепило настільки як перше кіно. Чи тому, що дія відбувається у вже знайомому світі і немає відчуття новизни, чи тому, що більшу частину часу на екрані все ж не мініпути, а реальні люди, до слова, досить таки карикатурні персонажі, чи ще з якоїсь причини, але факт залишаєтьсЯ фактом: перегляд викликає значно менший інтерес. (більше…)

Як усе заплутано: комедія про немолоду любов

Комедійні мелодрами почали старішати. Маю на увазі вік головних героїв. Тенденція зрозуміла, зважаючи на те, що суспільство в цілому теж старішає, особливо у розвинених країнах. Крім того, що літні люди складають все більшу частку, вони ще є й активними. І вони хотять займатися коханням, розважатися, загалом жити на повну, адже все вже зроблено – кар’єра, діти, будинки, авто – все є. Тож поява фільмів саме про цей прошарок населення виглядає цілком закономірною. (більше…)

і я про вибори

не буду про результати – все погано, там не було за кого голосувати.
Мій вибір “не підтримую жодного”. На другий тур, підтримуючи закарпатську традицію, не піду взагалі.

Шерлок Холмс: незвичний поглад на класику

Іноді здається, що є герої, яких неможливо показувати інакше, аніж уже звикли всі глядачі. Але Голлівуд раз за разом ламає ці стереотипи і з культових героїв, до яких усі давно звикли, і люблять саме такими як вони є, роблять геть абсолютно інші типажі. І як не дивно, час від часу це навіть не викликає відторгнення. Остання спроба – Шерлок Холмс. Раніше теж були експерименти з геніальним детективом, то його в наш час заносило, то ще якісь неймовірні метаморфози відбувалися, але він завжди залишався англійським джентельменом, зразком флегматичності та цілковитої влади розуму над усім іншим. Аж тут взяли за основу не оригінальні твори Конан Дойля, а комікси по цих творах і взяли за режисера – щарого англійця, який навіть у своїх кримінальних бойовиках показує джентельменів. Суміш мала вийти вибухова, і так воно й сталося. (більше…)

Зебра

одразу дві не дуже приємні новини
1) остаточно здох телефон, за ремонт просять 70 уїв (деталь)+робота, думаю, що ліпше новий телефон купити
2) на основному місці роботи сказали написати заяву “Прошу перевести мене на 0,75 окладу”
…життя триває

Ласкаво просимо до Шті

Французьке кіно настільки своєрідне, що його важко дивитися після всіх голлівудських блокбастерів та неамериканських уподібнень до них. І важко навіть сказати в чому саме воно відрізняється, але оте відчуття інакшості муляє перші кілька хвилин щоразу, як починається перегляд. Кіно “ласкаво просимо до Шті” не просто французьке, воно про невеличкий і (судячи з контексту) непопулярний район на півночі Франції, де люди живуть, працюють і розмовляють геть не так, як інші французи. Однак попри це стрічка вийшла веселою і близькою. Не шедевр, що приречений стати класикою, але цілком достойне кіно, яке варто переглядати час від часу. (більше…)