Місяць: Липень 2017

Мода і бренди як засіб контролю

До теорії змови (хоча тут ніякої змови, як кажуть американці just business): залежність від брендів та моди робить людей більш прогнозованими та стабільними, вони бояться втратити джерело доходу, бо втратять можливість купляти нові речі і бути в тренді, а отже готові терпіти погані умови та низьку оплату. І так – низька оплата, це теж фактор. Вистачати має на їжу, оренду житла і модні штучки, не більше. Тому модні штучки дорогі. Інакше людина матиме власне житло, почне подорожувати, що одразу зробить її менш залежною від системи.

Вино Zweigeltrebe у Leo express пити не варто

Недобре вино Zweigeltrebe

Подорож від Праги до Кошице поїздом Leo Express займає майже 9 годин. Меню, яке пропонують, в принципі непогане. Але вино – маленька пляшка на 250 грам червоного сухого Zweigeltrebe (на фото) – не дуже добре. Кислувате й різке, майже як українські вина дешевої категорії. Інших червоних там на жаль немає, є ще біле і шампанське (не пробував). Ну і пиво. От пиво непогане, але якщо віддаєте перевагу вину, то мабуть краще купити десь перед початком подорожі і взяти із собою.

Про перетин польського кордону

Пункт перетину Краківець - Корчова: справжню ситуацію ховають від камер

Хотів написати “ніколи-ніколи-ніколи”, але обставини у всіх різні, тому напишу

УНИКАЙТЕ ПОЇЗДКИ ДО ПОЛЬЩІ ЧЕРЕЗ ПУНКТ КРАКІВЕЦЬ – КОРЧОВА!

Тепер детальніше чому саме так.

Я вже можу сказати, що поїздив і перетинав кордон у різних пунктах пропуску. З Угорщиною та Словаччиною часто, а от на Польщу їхав уперше. І вперше стояв СТІЛЬКИ часу! Вже на під’їзді до кордону утворюється величезна, доволі хаотична черга із 4 колон. Основна маса – люди із польським малим прикордонним рухом і з авто на польських номерах. Це пересічники, які й утворюють найбільшу проблему. Є ще з десяток перевізників, які регулярно легковиками або мікроавтобусами доправляють людей в обидва боки. Просто люди, яким треба до Польщі. Ну і громадяни Європи.

Ця черга простягається більше ніж на кілометр у найкращому випадку. І рухається дуже повільно. Рух регулюють – пускають по десятку авто з одного ряду за один раз. Навіть номери записують, щоб потім звіряти, чи по черзі. Все одно знаходяться шофери, яким “треба” швидше і вони намагаються пролізти без черги, вони додають нервів і хаосу. Інтервал між рухом у кожній колоні близько сорока хвилин. Тобто дво-три-годинне стояння гарантоване.

Але це ще не все.

Коли вас нарешті пропустять, ви станете в чергу вже на самому пункті пропуску. Покурити, випити кави і сходити в туалет можна – без цього взагалі було б сутужно, бо стояти треба знову ж таки мінімум півгодини, а часто більше. Прикордонники і митники працюють дуже повільно. У них є норма, скільки часу можна потратити на одне авто. І поспішати не будуть.

Митник чомусь крім огляду речей іще починає уточнювати паспортні дані, вносити це в якусь базу даних (вперше таке бачив) і задавати питання в дивній формі, наприклад замість “Чи є сума, яку необхідно декларувати?” питають “Скільки у вас грошей?” Цікаво скільки людей чесно відповіли. Ну хоч не наполягають, коли пояснюєш, що сума менша за необхідну для декларування. Загалом хвилин 40-60 це все забирає.

Майже те ж саме на польскому пункті. Загальна черга, із якої потім треба вирулити туди, куди покажуть і чекати, поки підійдуть. Хоча там не виходять за рамки процедури, але все відбувається досить повільно. Митники працюють дуже ретельно, не поспішаючи. Все це забирає іще від півгодини до 40 хвилин.

Результат – більше 5 годин! Поки що мій рекорд по чергах взагалі. Чоловік, який нас віз, розповідав, що часто буває й гірше. Може хтось уже й звик до такого – пересічники, наприклад. Але це реально дико. Навіть дуже завантажений угорський напрям такі показники має лише у певні дні.

І два слова про картинку. Я взяв її із офіційного сайту Держприкордонслужби України. Ця черга там є, але ви її не побачите. Тому, що камеру встановлено так, аби знімати дорогу вже на пункті пропуску. А всю чергу зупиняють ДО пункту. І можна звітувати, що там порожньо і все спокійно.

Маленький лайфхак (я хотів би його знати перед тим як їхати): їдьте рейсовим автобусом. Їх оглядають окремо від загальної черги. Це теж займає час, але значно менше.

Маленький лайфхак 2: якщо вже їдете автомобілем, шукайте водія, що знає ситуацію на кордоні. Або пробуйте інші пункти пропуску. Наприклад, назад ми їхали із саме таким чоловіком і він зробив зайві кількадесят кілометрів, а на українському боці це ще й місцями практично бездоріжжя. Але кордон біля Грушова ми “пролетіли” за півгодини – обидва пости. А їхати, хай і поганою дорого, краще ніж стояти кілька годин на сонці. Ну і якщо власним авто, теж майте на увазі інші пункти пропуску.

Звичні форми із звичних речей – незвичні скульптури

Буденні речі, такі, наприклад, як ключі, можуть стати матеріалом для скульптури. І тоді навіть банальні форми – куля, пляшка, жіночий торс, тощо, стають оригінальними скульптурами. Саме такий шлях обрав Майкл із Австралії і почав працювати. Зараз він продає свої вироби через Інтернет – від 55 доларів і вище.

Ідея для туризму: автобус – готель

Автобус-готель: ідеальне рішення для екскурсійних турів

Подорожувати із комфортом хотять усі. Мабуть саме ця думка спонукала людей відкрити автобусний маршрут між Лос-Анджелесом та Сан-Франціско. Але не просто маршрут. Автобуси обладнані місцями для спання. Триває подорож із 23.00 по 7.00 – якраз є час виспатися і підготуватися до нового дня. Коштує на 15 доларів дорожче ніж літаком саме через достатню кількість простору, хоч і без виграшу в часі.

Слід зазначити, що в Україні із нашими повільними залізницями і купейними вагонами щось таке існує. Але ідея, яка у мене виникла, стосується більше екскурсійних турів. (більше…)