Місяць: Січень 2018

Як ніколи не помилятися – книга із поганою назвою

Прочитав “Як ніколи не помилятися”. Насправді непогана книга про математику, є дуже цікаві факти, історії про нові методи обчислення, цитати і відомості про математиків.

Але, як сам автор у розділі з подяками зізнається, він хотів назву типу “Яка ж прекрасна наука математика”. І це було б чесніше. Бо теперішня назва це чистий маркетинг (читай “уміння продати річ, яка не є корисною”). Взагалі маркетологи це щось середнє між непотрібним і небезпечним у нашому світі, але зараз не про те.

Так от.

Жодних реальних алогоритмів прийняття рішень (як очікується із назви) у повсякденному житті там немає. Справді просто непогана книга про математику. Якщо хтось читав і вважає інакше – може спробувати мене переконати. А інших просто хочу застерегти))

Фердинанд: добро має бути з кулаками… тобто рогами

Черговий дуже класний мультик! Із дуже правильно розставленими акцентами. Так правильно, що ще б трохи і вже би було нецікаво. Дуже легко перетворити правильні думки у нотації та повчання. І дуже важко їх подавати у цікавій формі. Але цього разу здається все вдалося. (більше…)

Сторожова застава: підліткове кіно з усіма плюсами й мінусами фентезі

Фільм Сторожова застава

Широко розрекламований український фільм “Сторожова застава” це цілком добротна стрічка. Якій, утім, притаманні всі вади жанру підліткового фентезі. Це і “провал” героя у легендарне минуле. І надмірна легкість із якою герой долає всі перешкоди. І могутня магія, що її можуть розбудити юнак та дівчинка “серцем до серця”. І як він позбувається своїх фобій. Ну й ще багато чого. Особливо погано сприймалися ляпи (ну це вже з дорослої точки зору) щодо вірувань. У тому минулому чомусь існують слов’янські боги, причому реально існують і діють, але всі справно хрестяться мов бабки у церкві 20 сторіччя. Якось це не зрозуміло. І з іменами накрутили. В мережі пишуть, що фільм планували також на російський прокат, але чому Альоша Попович раптом став Олежком неясно. Ну й дріб’язку всякого вистачає.

Але.

При цьому всьому фільм вийшов яскравий, із цікавими образами, динамічний, без надміру філософствувань. Загалом якщо не в кращих традиціях Голівуду то десь близько. Всякі естети можуть на це крутити носом, а особисто я вважаю, що в наш час це скоріше перевага аніж недолік. Тому, що до 2017 українського кіно фактично не існувало. Кілька стрічок, що за всі роки незалежності було зроблено відносно добре так і не стали популярними. Як на мене не в останню чергу через свідоме заперечення певних принципів, за якими тепер у світі роблять кіно. А “Сторожова застава” це вже інший рівень. І хоч вищенаведені недоліки мають місце, вони не можуть затьмарити факту, що таки в Україні кіно є. І його майбутнє з кожною такою стрічкою дедалі краще.