Місяць: Жовтень 2019

“Інше життя”, але ті самі граблі

Учора почав дивитися новий фантастичний серіал. Ну, бо це ж доволі таки рідкісна подія – тверда НФ. Називається “Інше життя”. І розчарувався. Хто може пояснити, чому (ЧОМУ, бляхамуха!?!?!?!) астронавти – відібрані, вишколені, треновані – поводять себе як 9-Б клас на пікніку???

Сценаристи явно не заморочувалися.
Треба кризу, будь ласка, нехай астронавт зніме шолома на невідомій планеті в перші ж 10 хвилин перебування там. Треба конфлікт? Ура, давайте, заступник капітана буде неврівноваженим психопатом із комплексами.

І їм же ж ще й гроші за ті сценарії платять.

Сумно, але здається “Експансію” ніхто й не збирається навіть наздоганяти, я вже не кажу про перевершити.

До речі, колись з цих же міркувань написав оповідання.
https://igordejak.eu.org/kosmoshkola-korporatsiji/

Ода радості – комедія про чоловіка, якому не можна було радіти

Хороша і мила комедія з дууууже великим відсотком мелодрами. Але тим не менше варта перегляду.
Ні, нічого аж прямо видатного й особливого. Але цілком придатна для спокійного вечора.

Головний герой має дуже незвичайний нервовий розлад. Коли його переповнюють позитивні емоції, він… засинає, причому сон цей більше схожий на запаморочення. Тому герой обходить (буквально) якнайдалі цуценят, щасливі пари та інші речі, які можуть викликати раптовий напад хвороби.

Ясна річ, закохуватися йому теж не слід.

Але всі навколо підбадьорюють, обіцяють, що все буде добре, та й хочеться ж.
Загалом і сама ідея і зав’язка цікава.

Акторський склад теж чудовий. Власне через те, що там грає Мартін Фріман, я й звернув увагу на фільм, ще не бачив відверто поганих стрічок із його участю.
Несподівано було побачити “Бернадет” із “Теорії Великого вибуху”, додало родзинки.

Тож якщо ви втомилися від екшн-трилерів-жахів-детективів – “Ода радості” саме те що треба.
До речі, підкреслюючи назву лейтмотивом стрічки звучить однойменний твір Бетховена, ага, той самий що тепер гімн Європи.

Про видатних людей “українського походження”

Із цьогорічною нобелівкою у багатьох українців загострилося знову почуття гордості за “майже наших” “практично українців” “українського походження”.

Не обманюйте себе – це громадяни інших країн.
Саме тому у них є можливість отримати нобелівку.

Гордитися можна буде тоді, коли щось вагоме зробить людина, яка тут виросла, вивчилася і працює (підказка: це станеться дуже не скоро, бо умови в країні дуже далекі від того аби таланти могли себе проявити).

Застереження 1: цей допис не має на меті принизити досягнення жодного нобелівського лавреата.

Застереження 2: по великому рахунку національність теж не має значення – всі ми люди і так, є підстави гордитися найкращими представниками людства. Але тоді ще менш зрозумілий оцей радісний ажіотаж навколо “українських походжень”.

Yesterday – хороша музична комедія з однією умовою

Якщо ви шукаєте легке, місцями смішне, кіно у якому ще й багато музики, то Yesterday це саме воно. Причому музика тут органічна для сюжету, а не як у багатьох американських “музичних комедіях” де герої співати починають раптово, ні з того ні з сього, так, як люди в житті ніколи не роблять.

Але, є одна умова, щоб отримати більшу насолоду від перегляду. Вам має бути відомо хто такі Бітлз. Ну й хоча б найвизначніші їх пісні теж бажано впізнавати. Отоді самий кайф.

Але. Можливо, якщо ви ніколи й нічого не чули про цей гурт (важко уявити, але допускаю, що такі люди існують)), саме Yesterday стане для вас початком знайомства й любові.

Сюжет має фантастичну зав’язку – герой, хороший співак і автор пісень, який ніяк не може пробитися до визнання раптом опиняється у світі де ніколи не існувало Бітлз. Ну й оскільки він сам музикант, хлопець вирішує співати саме їхні пісні. І стає знаменитим.

Тут і комедійність і трагізм його особистої ситуації. Виявляється він просто писав погані пісні? Бо те, що пісні Бітлз є шедеврами заперечувати ніхто не буде.

Щоб не спойлерити, не писатиму що відбувається далі. Зазначу лише, що фільм справді варто подивитися, бажано з хорошим звуком))

Моя особиста оцінка 8 з 10 – і це один із найкращих фільмів цього року у даному жанрі.

P.s. У фільмі є Ед Ширан, я просто не фан, тому для мене це не стало чимось “вау”. Хоча самому музиканту респект, що таким чином віддав данину легенді.