Лазарус Світлани Тараторіної – найкраще українське фентезі

Про цю книгу вже багато написано відгуків, оглядів і рецензій. І видавництво і авторка добре попрацювали, щоб виник інтерес до книги. Я аж почав був переживати, що (як це буває із аж надто розрекламованими речами) шуму більше, ніж власне причин для нього.

Але купив.

І не пошкодував.

Тому, що книга справді дуже класна. Цікава. Захоплююча. Потужна.

По суті це збірка детективних історій, але є й наскрізний сюжет, навколо якого ці історії відбуваються і він не менш цікавий ніж будь яка із складових.

Однією із найбільших переваг “Лазаруса” є власний світ. Дуже рідко можна зустріти фентезі, що не опирається на звичну вже гномсько-ельфійську-драконо-гоблінську традицію. Тим приємніше побачити абсолютно інший, ближчий українцям світ, де повно істот, які раніше жили здебільшого у казках. Але це не просто міфічні створіння, це справжня окрема гілка, паралельний всесвіт. І виник він ще за Адама. Події тисячолітньої давнини, боротьба людського світу із нелюдським і приводять нас до… Києва початку 20 сторіччя. І аж тут закручуються у карколомну гру, надзвичайно яскраву та цікаву.

Герої книги плетуть і розкривають інтриги, беруть участь у погонях, переймаються таємницями минулого, володіють незвичними уміннями, натрапляють на таємничі і могутні артефакти. Цього всього вистачило б з головою і для звичайних людей. Але герої ще й особливі, кожен по своєму, у кожного своя природа і свої погляди, свої сильні і слабкі сторони, свій спосіб життя. А головний герой взагалі помирає майже на початку, що лише підсилює інтригу.

І все це виписано яскраво, виразно, стильно. Хочеться, щоб було ще і ще. Один із небагатьох випадків, коли після половини вже починаєш шкодувати, що книга закінчиться. Тож щиро дякую пані Світлані (та її чоловікові, чому ще й йому, написано у післямові 😉 І сподіваюся, що це був лише перший том із великої епопеї.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *