“Перший загін” піонерів-некромантів

Росіяни спільно з японцями зняли мультфільм, який, очевидно, покликаний привернути увагу підростаючого покоління. Адже теперішні школярі, будьмо чесні, не дуже хочуть знати історію, але залюбки дивляться аніме і переймаються проблемами вигаданих персонажів. Ну а якщо ще й магія якось причетна, то взагалі “круто”. такі, або приблизно такі думки і зробили можливим продукт, який зараз активно піариться в Росії – аніме про піонерів-чаклунів, що допомагають боротися з фашистами.
Нещодавно у мережі з’явилася копія фестивального варіанту цього аніме-мультика – з коментарями дорослих дядьків, які пояснюють усе те, що може здатися незрозумілим. Після перегляду залишилося кілька дуже неоднозначних вражень.
По-перше. Чудово, що кожна країна намагається виховувати підростаюче покоління у традиційній для себе парадигмі. Американці в своїй, росіяни в своїй, українці поки що взагалі не знають – яка ж саме в нас парадигма, надто багато всього намішано в історії, надто багато пов’язано з тією ж Росією і хорошого, і поганого. І якщо молодь не хоче перейматися духом дідів-батьків традиційними способами, тобто читаючи книги і переглядаючи класичні фільми про війну, – треба зробити щось саме в тому жанрі, який є найпопулярнішим. І зняти аніме-версію, а чому б і ні? Якраз у цьому плані все зрозуміло. І під час перегляду незвичність картинки заважає лише десь до середини, потім якось усе стає звичним. Погодьтеся: бачити піонерські краватки на класичних анімешних хлопчиках і дівчатках має бути дуже несподівано. Але. Лише для тих, хто ще пам’ятає таку штуку. А вже підросло нове покоління, яке ніколи не буде знати, що це за символ і яке йому колись надавали значення. Для них усі ці непоєднувані сполучення не є чимось неприроднім.
По-друге. Незважаючи на форму, ця стрічка є типовою для радянських часів агіткою. Попри антураж і незвичний візуальний ряд, попри містику, якої в Радянському Союзі навіть бути не могло, це один із зразків типово радянської агітаційної продукції. Насправді коли це усвідомлення вийшло на передній план, стало аж трохи страшнувато. Тому що незрозуміло – НАВІЩО? Просто як урок історії “Первий отряд” не сприймається, надто багато вкладено в емоції, які повинні виникати в глядачів. Співпереживання героям, ентузіазм до виконання наказів, праведний гнів спрямований на німців – усе чітко і явно акцентовано. Саме так, як робилося колись. Таке враження, що стрічку знімали “по заказу ЦК КПРС” (була колись така примітка в радянських фільмах). А може так і було? Ніби раптом відмотано двадцять років і ніхто не знає ЯК саме командування Росії виграло цю війну, на які жертви пішов народ, як віддавалися накази і що світило за їх невиконання. Утім все правильно – молоде покоління всього цього не знає, а тут така красива казочка…
По-третє. З якого дурного дива автори вирішили надати всім подіям мультика ауру імовірності, незрозуміло взагалі. Аби створити ажіотаж? Набрати скандального розголосу? “Коментарі” людей, істориків, психологів і навіть “очевидців” не просто пояснюють події – вони їх підтверджують. Хоча слід сказати добре слово на адресу ангажованих психологів, вони більше схильні були чесно казати про галюцинації, а от “історик”, який там засвітився, на повному серйозі розповідав про експерименти з некромантії та перенесення у світ духів, і це викликає щонайменше подив. Мало того, показують чоловіка, який ніби особисто брав участь у таких експериментах і сам подорожував у світ мертвих. От тільки обличчя цього чоловіка “чомусь” затемнене. Навряд чи це все робилося для підвищення інтересу до стрічки. Тут гарантовано інша мета – створення “псевдоісторії”, намагання зробити “реальним” цілком фентезійний сюжет… Для чого? Покаже майбутнє, здається цей проект дуже довготривалий і досить чітко продуманий та добре фінансований.
По-четверте. Дуже дивно, що мультфільм цей робили японці. Тобто зрозуміло, що якщо кому й робити аніме – то саме японцям, але ж вони також брали участь у війні і мабуть мають трохи інше уявлення про неї, аніж воно показано в мультику. Героїчні росіяни і падлюки німці у наш політкоректний час, коли про гріхи минулого якщо й нагадують, то чемно і обережно – явище неординарне. Мабуть таки гроші не пахнуть. І мабуть тих грошей було чимало. Дуже сумніваюся, що таку “історичну” стрічку хороші японські аніматори робили на ентузіазмі, або задля “історичної правди”.
І останнє. Власне вже не враження, а так – побоювання. Якщо це справді великий і обміркований проект, то його далекі цілі нам звичайно невідомі, але дещо можна побачити через ідеологію “Першого загону”. СРСР – хороший. Діти – піонери, “завжди напоготові”, наказ треба виконати. Військові начальники – мудрі і далекоглядні. Вам це все нічого не нагадує? Особисто я не здивуюся, якщо після кількох серій (а те, що проект серійний сумнівів немає) розібравшись із німцями піонери-некроманти почнуть розбиратися із іншими ворогами Союзу, аж до сьогоднення. І дітей вчитимуть хто “свій”, а хто “чужий” у сучасному світі.
Звичайно ж можливо, що я помиляюся і побачив у простій по суті своїй стрічці аж надто багато глибини і підтекстів. Але надто незвична тема і атмосфера, надто впізнавана стилістика, надто все ж схоже це на агітацію, а не просто мультфільм. Був би дуже радий помилитися.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *