Трамвайчик від української фірми Ugears, якого мені приніс Міколаш (дякую, Інга і Сашка!!!)) – таки поїхав! На фото процес збору і перший заїзд:
(бо задовбалисьте, понакладают друтя всякоє, ни мож помити нормально!)
Судячи з усього вчора в Тячеві каналізація не справлялася із опадами. Утім в фейсбуку кажуть, що за годину вода зійшла. Відео від Сашко Пасько.
Наш провайдер виявляється відучора підняв ціни, а я, як і сотні інших користувачів, платив ще по старих. О 9 ранку інтернет відключився. Коли я під’їхав до автомату поповнення там були черги. Мабуть якби хтось аналізував ужгородський трафік, то відзначив би різке зниження активності і потім поступове вирівнювання. Виявилося, що на сайті було попередження, але ж я не зобов’язаний заходити на сайт. Чому б, маючи мій телефон і адресу електронної пошти не зробити все по людськи? Риторичне питання.
Учора я чітко зрозумів різницю між патріотом і націоналістом. Патріот може гордитися своєю країною і своїм народом (людьми різних національностей), а націоналіст це мілке чмо із величезним комплексом неповноцінності, яке може існувати лише якщо думає, що всі інші нації нижчі.
Можливо людство колись все ж буде єдиним, Земля – спільною колискою, а космос – полем творчої діяльності. I Want to Believe!
За погодою напевно сьгодні найкращий (поки що) день цієї весни. Теплий аж довелося вдягти шорти. Ідеальний для бейсболу, щоправді нас зібралося аж п’ятеро, тому просто покидали м’ячика.
Дорогою до Ужгорода бачив біля залізниці двох зайців і чотирьох фазанів. Зайці втікали від поїзда прямо перпендикулярно, а фазани просто дивилися і чекали коли вже перестане гуркотіти. Згадую, що в студентські часи, коли я регулярно їздив, не бачив жодного ні зайця, ні фазана. Радію за природу (хоч люди приклалися – випалили майже все сухе біля колій) і дуже б не хотілося, щоб якісь мисливці це прочитали.
Їду до батьків. Поїздом. Ну вже звична 40-хвилинна зупинка-пересадка у Батьові компенсується відсутністю натовпу студентів (це якби я їхав учора) та несподіваною і приємною зустріччю з гуртом “Станція Лєнін”. Вони якраз прямували до Виноградова на концерт. Молодці. Всі музиканти, які в цей час і в цих умовах щось роблять – молодці.
Погода тим часом зіпсувалася і з сонячної стала спочатку хмарною з проясненнями, а тепер і взагалі без прояснень. Таке враження, що от-от піде дощ.
І тим не менш Закарпаття прекрасне. Квітуче Закарпаття навесні прекрасне втричі. Навіть найбільш занедбані куточки цієї пори мають пристойний вигляд. Навіть терен та інші кущі біля залізниці піняться чудесним квітом. Всі фруктові дерева в цвіту. Що вже казати поо ділянки, де люди хоч трохи приклалися. Фантастична краса.