Категорія: Подорож

Про перетин польського кордону

Пункт перетину Краківець - Корчова: справжню ситуацію ховають від камер

Хотів написати “ніколи-ніколи-ніколи”, але обставини у всіх різні, тому напишу

УНИКАЙТЕ ПОЇЗДКИ ДО ПОЛЬЩІ ЧЕРЕЗ ПУНКТ КРАКІВЕЦЬ – КОРЧОВА!

Тепер детальніше чому саме так.

Я вже можу сказати, що поїздив і перетинав кордон у різних пунктах пропуску. З Угорщиною та Словаччиною часто, а от на Польщу їхав уперше. І вперше стояв СТІЛЬКИ часу! Вже на під’їзді до кордону утворюється величезна, доволі хаотична черга із 4 колон. Основна маса – люди із польським малим прикордонним рухом і з авто на польських номерах. Це пересічники, які й утворюють найбільшу проблему. Є ще з десяток перевізників, які регулярно легковиками або мікроавтобусами доправляють людей в обидва боки. Просто люди, яким треба до Польщі. Ну і громадяни Європи.

Ця черга простягається більше ніж на кілометр у найкращому випадку. І рухається дуже повільно. Рух регулюють – пускають по десятку авто з одного ряду за один раз. Навіть номери записують, щоб потім звіряти, чи по черзі. Все одно знаходяться шофери, яким “треба” швидше і вони намагаються пролізти без черги, вони додають нервів і хаосу. Інтервал між рухом у кожній колоні близько сорока хвилин. Тобто дво-три-годинне стояння гарантоване.

Але це ще не все.

Коли вас нарешті пропустять, ви станете в чергу вже на самому пункті пропуску. Покурити, випити кави і сходити в туалет можна – без цього взагалі було б сутужно, бо стояти треба знову ж таки мінімум півгодини, а часто більше. Прикордонники і митники працюють дуже повільно. У них є норма, скільки часу можна потратити на одне авто. І поспішати не будуть.

Митник чомусь крім огляду речей іще починає уточнювати паспортні дані, вносити це в якусь базу даних (вперше таке бачив) і задавати питання в дивній формі, наприклад замість “Чи є сума, яку необхідно декларувати?” питають “Скільки у вас грошей?” Цікаво скільки людей чесно відповіли. Ну хоч не наполягають, коли пояснюєш, що сума менша за необхідну для декларування. Загалом хвилин 40-60 це все забирає.

Майже те ж саме на польскому пункті. Загальна черга, із якої потім треба вирулити туди, куди покажуть і чекати, поки підійдуть. Хоча там не виходять за рамки процедури, але все відбувається досить повільно. Митники працюють дуже ретельно, не поспішаючи. Все це забирає іще від півгодини до 40 хвилин.

Результат – більше 5 годин! Поки що мій рекорд по чергах взагалі. Чоловік, який нас віз, розповідав, що часто буває й гірше. Може хтось уже й звик до такого – пересічники, наприклад. Але це реально дико. Навіть дуже завантажений угорський напрям такі показники має лише у певні дні.

І два слова про картинку. Я взяв її із офіційного сайту Держприкордонслужби України. Ця черга там є, але ви її не побачите. Тому, що камеру встановлено так, аби знімати дорогу вже на пункті пропуску. А всю чергу зупиняють ДО пункту. І можна звітувати, що там порожньо і все спокійно.

Маленький лайфхак (я хотів би його знати перед тим як їхати): їдьте рейсовим автобусом. Їх оглядають окремо від загальної черги. Це теж займає час, але значно менше.

Маленький лайфхак 2: якщо вже їдете автомобілем, шукайте водія, що знає ситуацію на кордоні. Або пробуйте інші пункти пропуску. Наприклад, назад ми їхали із саме таким чоловіком і він зробив зайві кількадесят кілометрів, а на українському боці це ще й місцями практично бездоріжжя. Але кордон біля Грушова ми “пролетіли” за півгодини – обидва пости. А їхати, хай і поганою дорого, краще ніж стояти кілька годин на сонці. Ну і якщо власним авто, теж майте на увазі інші пункти пропуску.

Ідея для туризму: автобус – готель

Автобус-готель: ідеальне рішення для екскурсійних турів

Подорожувати із комфортом хотять усі. Мабуть саме ця думка спонукала людей відкрити автобусний маршрут між Лос-Анджелесом та Сан-Франціско. Але не просто маршрут. Автобуси обладнані місцями для спання. Триває подорож із 23.00 по 7.00 – якраз є час виспатися і підготуватися до нового дня. Коштує на 15 доларів дорожче ніж літаком саме через достатню кількість простору, хоч і без виграшу в часі.

Слід зазначити, що в Україні із нашими повільними залізницями і купейними вагонами щось таке існує. Але ідея, яка у мене виникла, стосується більше екскурсійних турів. (більше…)

Чути своє за кордоном

У центрі Кошиць корчма у підкреслено народному стилі. Із динаміків лунає така ж музика. Майже половина пісень – українські, але виконання словацьке – із акцентом і дивними замінами слів у деяких моментах. Дуже незвично слухати, а ще дивніше усвідомлювати, що там це популярно.

(на фото інший заклад, теж у Кошицях)

Як одна гривня може зіпсувати враження від закладу

До теми “гроші, які у нас виманюють”. У Львові одна мережа для “випити-закусити” вписує в чек “добровільний внесок на розвиток Львова: 1 грн”. І сума ніби смішна щоб там за неї сваритися, і адміністратор пояснив, що то офіційно, по договору із міською радою і запевняв, що ті гроші йдуть на окремий рахунок і потім справді направляються на розвиток міста. Але все одно – “добровільний” передбачає принаймні поінформованість, а не постфактум виявити в чеку. Залишилося стійке враження, що тебе обшахраювали. Причому якось це все ще більш огидно, що сума реально смішна і якби чемно попросили то не вагаючись дав би й більше. І пиво у них не дуже.

Львівський поїзд

Навіть просто сісти в Чопі на поїзд Львів-Солотвино у загальний вагон і доїхати до Ужгорода – навіть ця проста дія може вбити будь-який оптимізм щодо майбутнього цієї країни і цієї нації. І навіть те, що їхали головним чином студенти – тобто інтелігентна публіка – лише трохи покращує загальне враження від абсолютної убогості, застиглого у часі совка і пригнічення всього людського. За двадцять років взагалі нічого не змінилося. Треба свідомим зусиллям волі відключати найменші прояви власної гідності щоб їхати в такому. Загалом повна гузиця.

Хуст пригнічує

Випала можливість/необхідність пройтися хустом. Дуже гнітючі враження. Колись це був один із кращих райцентрів у Закарпатті. Зараз усе пошарпане, побите, сіре, облеплене і лише реклами та вивіски яскраво-варварські, що ще більше підкреслює загальну убогість. Сквер, який був неподалік гімназії, зрівняли із землею і тепер там взагалі нічого нема, навіть асфальту – просто гола земля. Зате величезна церква. загалом я був неприємно вражений і чесно кажучи не дуже розумію чому так сталося.

Будинок з химерами в Луцьку

Одна із цікавинок цього міста – будинок скульптора оточений  найрізноманітнішими фігурами. Кажуть, що немає двох однакових. На жаль  паводок, що саме цього року досяг рекордних рівнів не дав роздивитися усе детальніше. Але може то й на крще – про скульптора ходять зловісні чутки, ніби то він брав матеріал для своїх робіт із цвинтарів і через це втратив єдиного сина. Так що може й наближатися не слід. (більше…)

Кошице – різдвяний ярмарок і просто файне місто

Нещодавно побував у Кошице. Маленьке словацьке містечко, дуже красива центральна частина. І хоч погода була не найкраща – враження залишилися тільки приємні. Неабияк цьому сприяв різдвяний ярмарок, що розгорнувся на центральній площі – найрізноманітніші іграшки, прикраси, сувеніри, страви та напої загрівали душу і тіло)) (більше…)

Budapest – історична й туристична частини

Будапешт після відня здався надто вже схожим на наші міста, той же Київ до прикладу. Але це тривало лише поки ми не зайшли до давніх кварталів, не побачили фортецю, старі будівлі, пам’ятники і панораму, яка внесена до світової спадщини ЮНЕСКО. Та й головна прогулянкова вулиця із найрізноманітнішими туристичними принадами справила якнайкраще враження. (більше…)