Неподалік від роботи є ЗАГС чи як вони там тепер називаються, ті установи де реєструють шлюби. Там постійно крутяться маленькі групи людей: всі вбрані у щось гарне, жінки із яскравою косметикою на обличчі, чоловіки у незвичних і незручних біласорочка-краватка-костюмах. В центрі, а іноді й окремо – молодята. І я довго не міг зрозуміти, що ж саме не так із цим усім весільним рухом. А потім раптом дійшло. Біля кожної групи один, а частіше двоє фотографів. І саме вони віддають накази як стояти, куди йти, що робити. Раніше голоним на весіллі був староста, чи то пак “тамада”. А тепер фотографи й оператори. Без їх згоди ніхто не рухається.
Ну, в наш час коли життя все більше стає віртуальним, це зрозуміло. Сам процес весілля важливіше зафіксувати аніж здійснити. Як і багато інших дій у теперішньогму суспільстві.
Дивуюся, що фотографів не кличуть на першу шлюбну ніч. А може вже й кличуть, лиш я про це не знаю))
Подумати!
