читаю новини (туц, туц, туц, туц, туц, туц, туц, туц, туц, туц(!!!!), туц – і це лише за сьогодні, вдумайтеся – за один неповний день). дивлюся навколо. спілкуюся з людьми. і розумію, що НІЧОГО не зміниться. Поки не буде заборонено КОЖНОМУ депутату будь-якого скликання, КОЖНОМУ чиновнику рівня вище районного займати будь які посади і насрати які вони професіонали чи непрофесіонали. Поки не буде закрито всі державні газети, канали, поки не буде вполовину скорочено штат держустанов. Поки не зміниться сам підхід до роботи.
Чому я працюючи за гроші, повинен свою роботу робити якісно, вчасно, зважати на вимоги клієнта, а якщо вони дебільні ще й пробувати все ж зробити, щоб було і технічно правильно і хоча б схоже на те, що він просить? А всяке чмо, яке сидить у кріслі і жере за МОЇ гроші, вважає себе крутим і срати хотіло на мої потреби? Чому у нас заробив, значить лох, а спиздив – крутий бізнесмен? І щоб спижджене втримати, преться в політику і корчить із себе персону з трендовими поглядами. Чому рішення приймають ті, кого вони не торкаються, чому собі зарплати призначають і пільги, чому дотепер вважають всіх бидлом і “електоратом”?
Знайте, суки, я пацифіст. Але якщо у мене не лишиться вибору – я собі стану на горло і свій пацифізм забйю вам у гузицю.