Мітки: позиція

Чому я проти “фахової” критики

Вчора почитав “новинки музичної індустрії” із коментарями двох музикантів. Так, серед тих новинок не було шедеврів, які увійдуть у топ100 пісень людства. Але блін! Аж настільки закидувати какашками, це мабуть треба бути дуже ображеним на все і вся. (Мого там не було, якщо шо))
Думаю музикантам треба заборонити коментувати роботу інших музикантів. Вірніше заборонити казати щось погане. Подобається – розкажи, не подобається – пройди мимо, роби краще. А то виходить, що вони потішили своє его за чужий рахунок. Причому майже без конструктиву, просто погано і все. Чи то просто заздрість? Загалом дуже неприємно.
Іще аргумент проти “фахового” оцінювання: у профі вже на слуху тонни музики, вони можуть сказати що і звідки взято, що зіграно не дуже чітко і таке інше. А це все не має значення, вірніше має, але другорядне. Бо головне – як пісню сприймають слухачі. І якщо технічні моменти, конструктив, ще можуть якось допомогти, то розкидування загальними фразами із суб’єктивною думкою аж ніяк.

Перший етап

Що ж, здається перший етап завершено, залишилося всього кілька років напруженої роботи і у нас буде нормальна країна:-)  Кілька моментів, які мусять бути весь час на виду, бо інакше виявиться, що все було дарма:
1) винні мусять бути покарані. Без винятків і без поблажок.
2) люстрація. Без винятків.
3) зміна системи прийняття рішень і взагалі діяльності влади на більш прозору та відкриту для критики і регуляції з боку громади.

Багато в чому із ситуації, яка виникла, винні ми – прості громадяни. І це має стати уроком. Політикою та політиками треба цікавитися, їх треба контролювати і критикувати. Це я в першу чергу і собі також пишу.

Про кавери

Іноді виникає питання чи варто робити кавери – тобто переспівувати чужі пісні? Декотрі музиканти це дуже люблять, декотрі навпаки – категорично проти. Я думаю істина десь посередині. Зокрема дуже важливо усвідомлювати для чого робиться кавер. На мою (скромну)) думку є кілька причин (більше…)

Рух за вимирання людства

Яких тільки організацій не створено людьми. Ось сьогодні довідався, що є, виявляється, рух за добровільне вимирання людства. Якщо зовсім точно, то це не організація, це скоріше точка зору – що людство розмножується надто безконтрольно і виснажує планетні ресурси, тому буде краще, якщо люди вимруть. При цьому жодного екстремізму – усі згодні з цією точкою зору мають просто погодитися не продовжувати свій рід. Що цікаво – розрізняють волонтерів руху (тих, хто справді не має дітей і не буде їх мати) і прихильників. Так от прихильники не настільки радикальні, щоб аж до повного вимирання, але за жорсткий котнроль над народжуваністю.

Тож виявляється я прихильник цього руху)))

Про рух в українській вікіпедії.

Офіційний сайт руху (англ.)

Я не вегетаріанець, але…

… читаючи інформації типу “для фестивалю барбекю вже приготували двох биків”, розумію, що з більшим задоволенням пішов би на якийсь вегетаріанський фестиваль, або сирний (не кажучи вже про алкогольні))). Зазвичай люди виправдовуються тим, що це “інстинкти”, “культура”, “так зробила природа” і т.п. Думаю головне слово тут саме “культура”. (У Кореї їдять собак, що для мене взагалі звучить жахливо і нелюдськи, а це в них така “культура”.)

Нас так виховали, що споживання м’яса це нормально. Правда також, що людський організм повинен забезпечуватися тваринним білком. Але якщо раніше це було необхідністю і кількість з’їденого була в рази меншою, то зараз індустрія харчування, як і будь-яка галузь сучасної економіки працює не на природні потреби людей, а на посилене споживання. І “м’ясні” фестивалі, якщо вдуматися, це приклад абсолютно бездумної, зайвої, непотрібної можливості нажертися. (більше…)