Категорія: Ці дивні істоти – люди

ЄвроКарпати 2008

Сьогодні побував на першому в краї туристичному фестивалі. Враження в цілому позитивні, попри погоду, яка зранку норовила всім довести, що поливання дощем це так має бути. Купа народу і всі реально ентузіасти своєї справи (ті, хто туризмом займаються формально – просто не приїхали).

На Колибі невеликий фотозвіт. Трохи пізніше спробую подати більш детальну інформацію, поки що лише скажу – ідея заслуговує на існування, хоч можливо і не в такому форматі.

Поважаю

Коельо – молодець. Вікрив власний блог, де викладає лінки на піратські сайти де є його книги. І за публікацією на “Компьюленті” дуже задоволений, бо з часу як почав це робити продажі паперових книг зросли. Це те, про що писав Барлоу – вільне розповсюдження контенту НЕ заважає заробляти гроші митцям. Заважає лише корпораціям, що живуть на авторських правах.

Lost in translation

Кожна людина спілкується своєю власною мовою, навіть якщо вживає загальновідомі слова. Адже для кожного з нас будь-яке слово означає щось своє, зрозуміле собі, нюанси і аллюзії, емоції і контекст завжди свої. Що вже казати про цілі речення фрази? Взагалі дивно стає як ми ще хоч трохи розуміємо одне одного… А може зовсім не розуміємо? Може навпаки, чуємо те, що хочеться почути, сприймаємо те, що можемо сприйняти і не більш? Тоді не дивує все те, що іноді між людьми відбувається. А перекладати свої слова для іншого чомусь не завжди є час і натхнення… І лишається не слухати, що людина каже, а дивитися, що вона робить і намагатися вгадувати її ставлення саме на основі дій. Ні, також не підходить. Бо дуже рідко люди діють так як їм хочеться, зазвичай впливає така купа обставин, що просто неможливо вгадати де справді своє, а де просто так треба. Безвихідь? Ну, якщо взагалі не вірити – безвихідь. Стіна…

Віри, вам, дорогі читачі.