Кожна людина спілкується своєю власною мовою, навіть якщо вживає загальновідомі слова. Адже для кожного з нас будь-яке слово означає щось своє, зрозуміле собі, нюанси і аллюзії, емоції і контекст завжди свої. Що вже казати про цілі речення фрази? Взагалі дивно стає як ми ще хоч трохи розуміємо одне одного… А може зовсім не розуміємо? Може навпаки, чуємо те, що хочеться почути, сприймаємо те, що можемо сприйняти і не більш? Тоді не дивує все те, що іноді між людьми відбувається. А перекладати свої слова для іншого чомусь не завжди є час і натхнення… І лишається не слухати, що людина каже, а дивитися, що вона робить і намагатися вгадувати її ставлення саме на основі дій. Ні, також не підходить. Бо дуже рідко люди діють так як їм хочеться, зазвичай впливає така купа обставин, що просто неможливо вгадати де справді своє, а де просто так треба. Безвихідь? Ну, якщо взагалі не вірити – безвихідь. Стіна…
Віри, вам, дорогі читачі.