Категорія: Відгук про кіно / серіал

Людина-мураха і Оса: не варте уваги окрім післямови

Подивився “Людина мураха й Оса”. Ще з трейлеру було зрозуміло, що до кінотеатру йти не варто. Навчені мурахи, якими можна командувати голосом… Це навіть для коміксів занадто. Сцени із карколомними трюками майже повністю увійшли у трейлери. Єдине, що побачити таки слід – це післятитровий шматок. Бо він пов’язаний із останнім фільмом про Месників.

Deadpool 2 – виправдані очікування



На відміну від кількох попередніх фільмів, що я подивився, ця стрічка цілком і повністю виправдала очікування. Трохи трешу, трохи драми, багато спецефектів і карколомних сцен (це ж супергеройське кіно, вірно?). І багато гумору, не завжди витонченого, скоріше нижче пояса (буквально) але також багато стьобу приємного для поціновувачів фільмів цього жанру, бо тут багато сцен, що так чи інакше перегукуються із кількома іншими стрічками.
Сюжет динамічний, без явних провисіань, що теж порадувало.
Тому висновок однозначний: дивитись варто. Якщо, звичайно ви вже бачили першу частину і знаєте чого очікувати. Бо для непідготованого глядача деякі моменти будуть можливо трохи аж занадто грубими))
Спойлер: у одній із сцен на секунду ви побачите актора, якого взагалі не очікуєте.
І ще порада: дочекайтеся післятитрових сцен.

Червоний горобець / Red sparrow – чорнуха в обгортці шпигунського триллеру

“Червоного горобця” (чи то червону горобчиху) я не осилив більше 15 хвилин. У 90-ті на росії любили таке знімати. Щоб почорніше і побільше шокувати. Бє. Дивно, що залучено акторку такого рівня. Особиста оцінка 0 з 10.

Анігіляція / Annihilation – жахливо погане кіно

Подивився “Анігіляцію” з Наталі Портман. Це такий жах. Ну тобто дуже погано все. Не уявляю як вони туди цю Портман заманили. І щиро порадів, що не пішов у кінотеатр, було би нереально шкода грошей. Питання “Що курять автори сценаріїв?” актуальне як ніколи. Сенсу – 0 цілих, хрен десятих, логіки ще менше. Зате зомбі-ведмідь є, він там горлянки дуже видовищно рве. І в кінці все горить красиво. Особистий рейтинг 0 з 10.

Фердинанд: добро має бути з кулаками… тобто рогами

Черговий дуже класний мультик! Із дуже правильно розставленими акцентами. Так правильно, що ще б трохи і вже би було нецікаво. Дуже легко перетворити правильні думки у нотації та повчання. І дуже важко їх подавати у цікавій формі. Але цього разу здається все вдалося. (більше…)

Сторожова застава: підліткове кіно з усіма плюсами й мінусами фентезі

Фільм Сторожова застава

Широко розрекламований український фільм “Сторожова застава” це цілком добротна стрічка. Якій, утім, притаманні всі вади жанру підліткового фентезі. Це і “провал” героя у легендарне минуле. І надмірна легкість із якою герой долає всі перешкоди. І могутня магія, що її можуть розбудити юнак та дівчинка “серцем до серця”. І як він позбувається своїх фобій. Ну й ще багато чого. Особливо погано сприймалися ляпи (ну це вже з дорослої точки зору) щодо вірувань. У тому минулому чомусь існують слов’янські боги, причому реально існують і діють, але всі справно хрестяться мов бабки у церкві 20 сторіччя. Якось це не зрозуміло. І з іменами накрутили. В мережі пишуть, що фільм планували також на російський прокат, але чому Альоша Попович раптом став Олежком неясно. Ну й дріб’язку всякого вистачає.

Але.

При цьому всьому фільм вийшов яскравий, із цікавими образами, динамічний, без надміру філософствувань. Загалом якщо не в кращих традиціях Голівуду то десь близько. Всякі естети можуть на це крутити носом, а особисто я вважаю, що в наш час це скоріше перевага аніж недолік. Тому, що до 2017 українського кіно фактично не існувало. Кілька стрічок, що за всі роки незалежності було зроблено відносно добре так і не стали популярними. Як на мене не в останню чергу через свідоме заперечення певних принципів, за якими тепер у світі роблять кіно. А “Сторожова застава” це вже інший рівень. І хоч вищенаведені недоліки мають місце, вони не можуть затьмарити факту, що таки в Україні кіно є. І його майбутнє з кожною такою стрічкою дедалі краще.

Удача Лохана / Logan Lucky – авантюрне кіно зіпсоване мелодрамою

Удача Лохана

Зазвичай у фільмах такого жанру мають бути якісь карколомні пригоди, або як мінімум надзвичайні ідеї. А тут із авантюрного маємо пограбування, ну окей, не зовсім уже банальне, але й тільки. Здається режисер усю увагу зосередив на іншому. А саме на акторах. Непоганий склад, проте всі у якомусь дивному для себе амплуа. Здається, що приймаючи рішення хто і кого гратиме вони сміялися донесхочу. Типу “А чи зможе Татум зіргати не мачо як завжди а такого собі вайлуватого сільського хлопця? А Джеймса Бонда ми тут перетворимо на трохи дивного рецидивіста-підривника.” І тому весь фільм був більше зосереджений на образах, які втілювалися акторами, аніж на власне авантюрі.
І ніби й задум хороший, інтрига є, але якось це все лишається ніби як фоном для з’ясування людських стосунків між героями. Окей, таке кіно теж потрібне, але я йшов не на це. У трейлері була авантюрна комедія “від творця 11 друзів Оушена”, а вийшла якась мелодрама. Пограбування загубилося десь між Великими Сімейними Цінностями і Справжньою Дружбою. Під саме пограбування теж було підведено неабияку моральну базу, ніби простого бажання простої людини вкрасти купу грошей у великої корпорації недостатньо. Вишло щось незрозуміле із невиразними натяками на колишні досягнення.
Загалом, моя оцінка 5 із 10. Дивитись варто, лише якщо ви дуже вже позбавлені альтернатив. Ну й ходити в кіно не обов’язково.
P. s. Образ підривника Джо Бабаха втілений Деніелом Крейгом – мабуть єдиний справді хороший момент (моменти) у цьому фільмі. Дуже порадував.

Сім сестер / What happens to Monday – європейська драма антиутопія

Жанр далеко не новий і єдине свіже у цьому фільмі – сім близнючок, які живуть одним життям. Ну, принаймні намагаються. Тлом для цієї історіє є недалеке майбутнє, коли ресурси планети вже настільки скоротяться, що кожній сім’ї дозволять лише одну дитину, всіх інших забирають і заморожують “до кращих часів”. Ну й звичайно одного дня все йде шкереберть. Щезає одна із сестер і інші мають зрозуміти що сталося. (більше…)

Dzidzio контрабас – комедія варта перегляду

Українське кіно вже протягом певного часу демонструє неабиякий підйом, особливо якщо порівняти із майже нульовим рівнем, що спостерігався ще кілька років тому. Але до цього часу нормальних комедій, принаймні на великому екрані, не було. Були драми, трагедії, арт-хаус. Було все крім, можливо на чиюсь думку примітивного, але такого потрібного у скрутні часи жанру.

І ось – Dzidzio контрабас. Ура. Нарешті.

Можливо й знайдуться зауваження, у тому числі в мене, щодо сценарію, декотрих сцен, дуже вже помітно малого бюджету. Але це перша українська комедія на великому екрані, яку реально можна дивитися. І це перекреслює всі недоліки. Ну і, що не менш важливо, можна дуже добре посміятися. Звичайно декотрі моменти більше сподобаються людям із прикордонних областей, так би мовити тим, хто більше “в темі”, але повірте, кіно буде цікавим і для загалу.

Цікаво, що в Ужгороді його прем’єра співпала із презентацією спільного українсько-словацького фільму на ту ж тему: “Межа”. Щоправда “Межа”, це реально драма. А на маою особисту думку драми у житті вистачає й без того. Тому, якщо обирати між цими двома фільмами, я без вагань за комедію.

До речі, незважаючи на бюджет, цей фільм цілком на рівні більшості голівудських комедій, можливо не такий досконалий технічно, але точно не гірший за сюжетом і рівнем сміху.

Моя оцінка 7 із 10: варто подивитися. Встигніть поки він ще в кінотеатрах, від ваших грошей залежить майбутнє кіноіндустрії у нашій країні.

The Great Wall / Велика стіна – другорядне треш-фентезі

Ще переглядаючи трейлер я мав великі сумніви щодо цього фільму. Не пішов до кінотеатру. І щиро тепер із цього радію. Бо фільм взагалі ніякий.
Видовищний – це так. Але по суті надто вже схожий на дитячі казочки. Плюс супергеройські комікси в найбільш трешовому варіанті. (більше…)