Категорія: Про книги

Ледве осилив нову книгу Юрія Андруховича “Коханці Юстиції”

Ні, ви не подумайте, написано її дуже майстерно. Іноді аж занадто, зважаючи на тему. Бо якби ще було погано, то може не так би пройняло. Ну не любитель я вчергове переконуватися які люди паскудні і як охоче вбивають та калічать собі подібних. Хоча один розділ мабуть таки б зробив обов’язковим до вивчення у старших класах (він же й найбільше заповнений смертями і найменше мені сподобався). Назвивається “Сансара”, або заколот ангелів”. Про події Другої світової війни. Історія вчить, що люди не бажають вчитися у історії. І раз за разом повторюють одні й ті ж помилки. На що сподіваючись? На те, що цього разу пронесе? Буде якось інакше? Дуже важкий розділ. Ницість і максималістичний юнацький героїзм переплетено у смертельний зашморг, любов, зрада, політичні інтриги, “чим гірше тим краще”, українці, німці, угорці, поляки, євреї – все укупі, все перемішано, хаос і смерть смерть смерть. Марення божевільного маніяка, що було насправді, бо жоден маніяк таке би не зміг придумати, тільки люди гуртом, женучись за ідеями, або йдучи за лідерами, колективний витвір, найвища форма безглуздості. І сумно, сумно до скреготу зубів, що так і не зроблено жодних висновків, так і не навчилися жити інакше. І все повторюється.

З інших вражень.

Найбільш лайтовий розділ про так званого “коломийського педофіла”, хоч він і нагадав один відомий фільм))

Також моментами дуже потужно у голові починали звучати пісні “Мертвого півня”))

Origin Дена Брауна: непоганий детектив із надлишком пафосу

Прочитав останній роман Дена Брауна – Origin. Трохи заважав пафос із яким він майже всю книгу готує читача до оприлюднення “відкриття, що переверне світ”. Як виявилося не дарма, бо саме відкриття дуже так собі, нічого аж настільки “світоперевертального”. Але як детектив – непогано. Крім того він дуже класно описує місця, де відбувається дія. Я знову захотів у Барселону))

Як ніколи не помилятися – книга із поганою назвою

Прочитав “Як ніколи не помилятися”. Насправді непогана книга про математику, є дуже цікаві факти, історії про нові методи обчислення, цитати і відомості про математиків.

Але, як сам автор у розділі з подяками зізнається, він хотів назву типу “Яка ж прекрасна наука математика”. І це було б чесніше. Бо теперішня назва це чистий маркетинг (читай “уміння продати річ, яка не є корисною”). Взагалі маркетологи це щось середнє між непотрібним і небезпечним у нашому світі, але зараз не про те.

Так от.

Жодних реальних алогоритмів прийняття рішень (як очікується із назви) у повсякденному житті там немає. Справді просто непогана книга про математику. Якщо хтось читав і вважає інакше – може спробувати мене переконати. А інших просто хочу застерегти))