Ні, ви не подумайте, написано її дуже майстерно. Іноді аж занадто, зважаючи на тему. Бо якби ще було погано, то може не так би пройняло. Ну не любитель я вчергове переконуватися які люди паскудні і як охоче вбивають та калічать собі подібних. Хоча один розділ мабуть таки б зробив обов’язковим до вивчення у старших класах (він же й найбільше заповнений смертями і найменше мені сподобався). Назвивається “Сансара”, або заколот ангелів”. Про події Другої світової війни. Історія вчить, що люди не бажають вчитися у історії. І раз за разом повторюють одні й ті ж помилки. На що сподіваючись? На те, що цього разу пронесе? Буде якось інакше? Дуже важкий розділ. Ницість і максималістичний юнацький героїзм переплетено у смертельний зашморг, любов, зрада, політичні інтриги, “чим гірше тим краще”, українці, німці, угорці, поляки, євреї – все укупі, все перемішано, хаос і смерть смерть смерть. Марення божевільного маніяка, що було насправді, бо жоден маніяк таке би не зміг придумати, тільки люди гуртом, женучись за ідеями, або йдучи за лідерами, колективний витвір, найвища форма безглуздості. І сумно, сумно до скреготу зубів, що так і не зроблено жодних висновків, так і не навчилися жити інакше. І все повторюється.
…
З інших вражень.
Найбільш лайтовий розділ про так званого “коломийського педофіла”, хоч він і нагадав один відомий фільм))
Також моментами дуже потужно у голові починали звучати пісні “Мертвого півня”))
