Сьогодні брав участь у черговому, власне, останньому цього року Найтрайді. І, здається, для мене особисто він також був останнім.
Знову був у якості велокомісара. Тож мав чудову нагоду спостерігати як акція, яка мала б популяризувати велосипедний рух, насправді для багатьох перетворилася у можливість наплювати на всі правила. А ще – як іронічно – тема була Safe Ride – тобто безпечна поїздка. І мені, й моїм колегам довелося і кричати, і вмовляти, навіть від учасників було чути зневажливі коментарі щодо “випендрьожників”, але це діяло рівно 20 секунд, після яких знову хтось вирішував їхати так як хочеться і плювати на всіх.
Я далеко не святий. Теж іноді їду по пішоходній зоні, або перетинаю вулицю не там де слід. Але це майже завжди вимушена річ – у нашому місті на жаль ще не створено умов для вільного пересування велосипедом. А тут, де здавалось би все ідеально – автомобілі ДАІ у супроводі, весь транспорт стоїть – певній категорії людей ОБОВ’ЯЗКОВО треба було їхати по зустрічній смузі, або по пішоходній зоні.
Звичайно одиниці несвідомих є завжди. Проте цього разу їх було занадто багато. І я просто не розумію коли правила порушують не в силу необхідності (хоч це теж слабке виправдання), а просто тому, що хочеться і ніхто не покарає. Причому це адекватні (здавалось би), цілком нормальні люди. Ще менше я розумію, коли це роблять близькі до організаторів велоактивісти.
От і виходить, що замість організованого дійства, яке мало би переконати усіх, що велосипед це кльово, вийшло катання натовпу, яке насправді варто заборонити. При цьому я розумію і тих сегінь організаторів, які звичайно ж не можуть контролювати усіх, але якщо не буде знайдено ефективного методу – я більше в таких акціях участі не беру.