Люблю нове…

Але щодалі то рідше… Бо якось прикипає душа до певних гуртів, до певних виконавців, до композицій, і давно вже помітив, що якщо раніше був практично всеядним, то зараз дуже рідко трапляється щось, що реально би подобалося, причому не як фон – тут будь-який ту-ц-ту-ц підійде, а саме щоб хотілося слухати ще і ще…

Тому кожен раз, коли така нова для мене музика трапляється – радію як дитина.

Два відкриття останнього місяця

1) Linkin Park -Bleed It Out – клас!

2) Funkadelic – Maggot Brain – от чесно, навіть не пам’ятаю вже коли востаннє гітарне соло мене так чіпляло, що аж мурахи по шкірі. Дуже класно слухати і в маршрутці, яка їде по нічному місту, і просто в негоду сидячи біля вікна.

Самый лучший фильм

Чув діаметрально протилежні точки зору, тому вирішив в кінотеатр не ходити, тим більше, що в мережі повно чудових копій, є навіть двд-ріп на 3,5 Гб (не можу зрозуміти логіку, але нехай)…
Що сказати? Нормальна комедія для людей, що час від часу люблять подивитися Comedy club.
Не більше і не менше.

Церква…

Маленька протестантська церква в селі Кідьош (Зміївка, якщо буквально з угорської). там був навіть маленький орган, але судячи з усього поламаний, тому церковні мелодії одна тітонька виконувала на якомусь електроінструменті типу “іоніки”. Дуже камерна атмосфера. Все тихо і спокійно, навіть поява півдесятка міських жителів із фотоапаратами та коментарями не змогли порушити дивний стан спокою, що там панував. А, до речі, перші згадки про церкву, там ще з 14-го століття…

Шош

Сьогодні був на зборах виноробів. Вони щоразу приїжджають до когось зі своїх. Цього разу приймав неодноразовий переможець фестивалів і конкурсів пан Шош. Дегустували вина із цих бочечок.

Найкращими були “Троянда Закарпаття” (традиційно), “Чорна троянда” (дуже цікаве вино майже чорного кольору, близьке до кагорів, але більш насичене за смаком і трохи має кислинки), а також “Жужіка” (купажне, назване так на честь дружини винороба, біле десертне.) Із сухих білих – “Королівська леанка”, із червоних “Отелло”.

Поважаю

Коельо – молодець. Вікрив власний блог, де викладає лінки на піратські сайти де є його книги. І за публікацією на “Компьюленті” дуже задоволений, бо з часу як почав це робити продажі паперових книг зросли. Це те, про що писав Барлоу – вільне розповсюдження контенту НЕ заважає заробляти гроші митцям. Заважає лише корпораціям, що живуть на авторських правах.

Jonathan Livingston Seagull / Чайка Джонатан Лівінгстон

Баха читав давно і саме “Чайку” в принципі перечитував найменше – казочка про Джонатана прозора в своїй алегоричності і хоч захоплює не на жарт, запам’ятовується з першого разу. А тому поставивши подумки галочку напроти цієї книжки, надалі лишається тільки відповідати на питання “А ти читав?..” значущим “так”, бо що не кажіть, а люди яким ця книжка сподобалася завжди можуть собі про щось поговорити з превеликим задоволенням, адже десь таки їх світи перетинаються.
Був дуже здивований нещодавано, коли виявив у мережі доступний для скачування фільм. Згадав, що про зйомки сам Бах писав у одній зі своїх пізніших книг, але чомусь думав, що то ніколи сюди не дійде, бо було давно і навряд чи комусь із піратів цікаве. Скачав. Хай уже вибачать мені правовласники:-) (більше…)

Lost in translation

Кожна людина спілкується своєю власною мовою, навіть якщо вживає загальновідомі слова. Адже для кожного з нас будь-яке слово означає щось своє, зрозуміле собі, нюанси і аллюзії, емоції і контекст завжди свої. Що вже казати про цілі речення фрази? Взагалі дивно стає як ми ще хоч трохи розуміємо одне одного… А може зовсім не розуміємо? Може навпаки, чуємо те, що хочеться почути, сприймаємо те, що можемо сприйняти і не більш? Тоді не дивує все те, що іноді між людьми відбувається. А перекладати свої слова для іншого чомусь не завжди є час і натхнення… І лишається не слухати, що людина каже, а дивитися, що вона робить і намагатися вгадувати її ставлення саме на основі дій. Ні, також не підходить. Бо дуже рідко люди діють так як їм хочеться, зазвичай впливає така купа обставин, що просто неможливо вгадати де справді своє, а де просто так треба. Безвихідь? Ну, якщо взагалі не вірити – безвихідь. Стіна…

Віри, вам, дорогі читачі.

Hello world! v 4.0

Мій четвертий блог. Вітаю всіх тут. Про причини і мотиви відкриття власного не прив’язаного до лівджорнала або іншого сервісу – трохи пізніше.