Мітки: музика

Тимпаче, так не гарно

Наткнувся на статтю про краще нове в українській музиці. Були побоювання, що взагалі жодна не зайде, але із десяти позицій таки одна непогана знайшлася – “Птахи” від гурту Тимпаче.

Оскільки сподобалося, я пішов слухати інші пісні цього гурту і наступна вже була по рашкостанськи.

Ну, фу ж.

Тому не буду тут постити відео і взагалі про них написав лише як про переконливий приклад як не треба робити.

Про гурт Kazka. Є два моменти.


Перше. Українське стало популярним. Настільки, що продюсери, зокрема Нікітін, готові вкладати гроші.

Друге. Гроші треба відбивати/повертати. При цьому продюсери, зокрема Нікітін, очевидно не гребують жодною можливістю заробити.

Але є кілька “але”. Українське популярне ще й тому, що протиставляється (у даний історичний момент часу) російському. І заявляти успішний український проект у російське шоу, це тупо срати собі в тарілку.

Крім того, оскільки жодної офіційної інформації нема, це могло бути пробою, чи тонкий лід, чи проканає. Зараз вони побачать обурення людей і скажуть “це не ми, це нас підставили”. А насправді лише й чекають, коли вже буде можна. “Бачу ціль – не бачу перепон” – це про таких продюсерів, вони в пекло поженуть ангельський хор, якщо за це добре заплатять.

Про сам гурт і їх позицію говорити нема сенсу. У продюсерському проекті, яким є Kazka, виконавці лише ляльки на зарплаті, все вирішує дядя , який дав гроші. От чому цей дядя, який залюбки буде обслуговувати московитів, дотепер нормально й комфортно живе і працює в Україні – питання.

Barahta Дурман – хороший поп-рок

Сьогодні натрапив на міні-альбом, всього п’ять треків, від київського гурту Barahta.

І хочу сказати, що мені дуже сподобалося почуте. Хороший звук, хороша мелодика, непогані тексти. Є, звичайно, й звичні моменти, чуті десь у інших виконавців, але тут вони не дратують, а додають відчуття, що все на своїх місцях. Сам жанр може й на любителя, не електронщина, яку масово крутять усюди. Тому особисто мені сподобалося.

Ось фейсбук гурту: https://www.facebook.com/barahta/

А у квітні обіцяють тур Україною, щоправда які саме міста увійдуть поки невідомо.

Чути своє за кордоном

У центрі Кошиць корчма у підкреслено народному стилі. Із динаміків лунає така ж музика. Майже половина пісень – українські, але виконання словацьке – із акцентом і дивними замінами слів у деяких моментах. Дуже незвично слухати, а ще дивніше усвідомлювати, що там це популярно.

(на фото інший заклад, теж у Кошицях)

Стабільність по-австралійськи

останній ac/dc розчарував. ну тобто… як би це краще сформулювати – стабільність це, звичайно, добре (хоча це слово асоціюється з поганим в Україні)), але не дуже зрозуміло чому там рік виходу 2014. З таким же вони могли і в 1992 і ще раніше. Якось, якщо одним словом –  нудно вийшло.

Найвищий акорд

Сьогодні йду по вулиці з чохлом від гітари. Назустріч парочка середніх років. Обидва – і він і вона – п’яні вдупель, хоч час іще лише обідній і спека цілком літня. Він лише щось пробурмотів під ніс типу “ходят тут всякіє” а вона вслід почала кричати “А какой акорд самий висший берешь?”. Пройшов далі не реагуючи, а в голові крутиться – а реально який це акорд – “самий висший”?

Дорога додому

Їду до батьків. Поїздом. Ну вже звична 40-хвилинна зупинка-пересадка у Батьові компенсується відсутністю натовпу студентів (це якби я їхав учора) та несподіваною і приємною зустріччю з гуртом “Станція Лєнін”. Вони якраз прямували до Виноградова на концерт. Молодці. Всі музиканти, які в цей час і в цих умовах щось роблять – молодці.
Погода тим часом зіпсувалася і з сонячної стала спочатку хмарною з проясненнями, а тепер і взагалі без прояснень. Таке враження, що от-от піде дощ.
І тим не менш Закарпаття прекрасне. Квітуче Закарпаття навесні прекрасне втричі. Навіть найбільш занедбані куточки цієї пори мають пристойний вигляд. Навіть терен та інші кущі біля залізниці піняться чудесним квітом. Всі фруктові дерева в цвіту. Що вже казати поо ділянки, де люди хоч трохи приклалися. Фантастична краса.

Металліка. Крізь неможливе. Потужно.

metallica-through-the-never

Я нарешті подивився цей фільм-концерт, якось раніше все не було можливості. І маю сказати, що це дуже круте відео в концертній частині і трохи перекособочене у художній. Тому враження двоякі.
Що стосується виступу – все ідеально. Настільки, що від захвату моментами аж подих перехоплює. Давно знайомі композиції у неперевершеному шоу, де сценічні трюки і картинка найкращі з усього, що було в Металліки до цього часу. До речі, дуже шкодую, що не бачив у 3D, можливо ще буде така можливість, судячи з коментарів саме це основна фішка, бо забезпечує ефект присутності прямо серед музикантів на сцені. (більше…)