Мітки: подорож

Вино Zweigeltrebe у Leo express пити не варто

Недобре вино Zweigeltrebe

Подорож від Праги до Кошице поїздом Leo Express займає майже 9 годин. Меню, яке пропонують, в принципі непогане. Але вино – маленька пляшка на 250 грам червоного сухого Zweigeltrebe (на фото) – не дуже добре. Кислувате й різке, майже як українські вина дешевої категорії. Інших червоних там на жаль немає, є ще біле і шампанське (не пробував). Ну і пиво. От пиво непогане, але якщо віддаєте перевагу вину, то мабуть краще купити десь перед початком подорожі і взяти із собою.

Про перетин польського кордону

Пункт перетину Краківець - Корчова: справжню ситуацію ховають від камер

Хотів написати “ніколи-ніколи-ніколи”, але обставини у всіх різні, тому напишу

УНИКАЙТЕ ПОЇЗДКИ ДО ПОЛЬЩІ ЧЕРЕЗ ПУНКТ КРАКІВЕЦЬ – КОРЧОВА!

Тепер детальніше чому саме так.

Я вже можу сказати, що поїздив і перетинав кордон у різних пунктах пропуску. З Угорщиною та Словаччиною часто, а от на Польщу їхав уперше. І вперше стояв СТІЛЬКИ часу! Вже на під’їзді до кордону утворюється величезна, доволі хаотична черга із 4 колон. Основна маса – люди із польським малим прикордонним рухом і з авто на польських номерах. Це пересічники, які й утворюють найбільшу проблему. Є ще з десяток перевізників, які регулярно легковиками або мікроавтобусами доправляють людей в обидва боки. Просто люди, яким треба до Польщі. Ну і громадяни Європи.

Ця черга простягається більше ніж на кілометр у найкращому випадку. І рухається дуже повільно. Рух регулюють – пускають по десятку авто з одного ряду за один раз. Навіть номери записують, щоб потім звіряти, чи по черзі. Все одно знаходяться шофери, яким “треба” швидше і вони намагаються пролізти без черги, вони додають нервів і хаосу. Інтервал між рухом у кожній колоні близько сорока хвилин. Тобто дво-три-годинне стояння гарантоване.

Але це ще не все.

Коли вас нарешті пропустять, ви станете в чергу вже на самому пункті пропуску. Покурити, випити кави і сходити в туалет можна – без цього взагалі було б сутужно, бо стояти треба знову ж таки мінімум півгодини, а часто більше. Прикордонники і митники працюють дуже повільно. У них є норма, скільки часу можна потратити на одне авто. І поспішати не будуть.

Митник чомусь крім огляду речей іще починає уточнювати паспортні дані, вносити це в якусь базу даних (вперше таке бачив) і задавати питання в дивній формі, наприклад замість “Чи є сума, яку необхідно декларувати?” питають “Скільки у вас грошей?” Цікаво скільки людей чесно відповіли. Ну хоч не наполягають, коли пояснюєш, що сума менша за необхідну для декларування. Загалом хвилин 40-60 це все забирає.

Майже те ж саме на польскому пункті. Загальна черга, із якої потім треба вирулити туди, куди покажуть і чекати, поки підійдуть. Хоча там не виходять за рамки процедури, але все відбувається досить повільно. Митники працюють дуже ретельно, не поспішаючи. Все це забирає іще від півгодини до 40 хвилин.

Результат – більше 5 годин! Поки що мій рекорд по чергах взагалі. Чоловік, який нас віз, розповідав, що часто буває й гірше. Може хтось уже й звик до такого – пересічники, наприклад. Але це реально дико. Навіть дуже завантажений угорський напрям такі показники має лише у певні дні.

І два слова про картинку. Я взяв її із офіційного сайту Держприкордонслужби України. Ця черга там є, але ви її не побачите. Тому, що камеру встановлено так, аби знімати дорогу вже на пункті пропуску. А всю чергу зупиняють ДО пункту. І можна звітувати, що там порожньо і все спокійно.

Маленький лайфхак (я хотів би його знати перед тим як їхати): їдьте рейсовим автобусом. Їх оглядають окремо від загальної черги. Це теж займає час, але значно менше.

Маленький лайфхак 2: якщо вже їдете автомобілем, шукайте водія, що знає ситуацію на кордоні. Або пробуйте інші пункти пропуску. Наприклад, назад ми їхали із саме таким чоловіком і він зробив зайві кількадесят кілометрів, а на українському боці це ще й місцями практично бездоріжжя. Але кордон біля Грушова ми “пролетіли” за півгодини – обидва пости. А їхати, хай і поганою дорого, краще ніж стояти кілька годин на сонці. Ну і якщо власним авто, теж майте на увазі інші пункти пропуску.

Будинок з химерами в Луцьку

Одна із цікавинок цього міста – будинок скульптора оточений  найрізноманітнішими фігурами. Кажуть, що немає двох однакових. На жаль  паводок, що саме цього року досяг рекордних рівнів не дав роздивитися усе детальніше. Але може то й на крще – про скульптора ходять зловісні чутки, ніби то він брав матеріал для своїх робіт із цвинтарів і через це втратив єдиного сина. Так що може й наближатися не слід. (більше…)

Кошице – різдвяний ярмарок і просто файне місто

Нещодавно побував у Кошице. Маленьке словацьке містечко, дуже красива центральна частина. І хоч погода була не найкраща – враження залишилися тільки приємні. Неабияк цьому сприяв різдвяний ярмарок, що розгорнувся на центральній площі – найрізноманітніші іграшки, прикраси, сувеніри, страви та напої загрівали душу і тіло)) (більше…)

Budapest – історична й туристична частини

Будапешт після відня здався надто вже схожим на наші міста, той же Київ до прикладу. Але це тривало лише поки ми не зайшли до давніх кварталів, не побачили фортецю, старі будівлі, пам’ятники і панораму, яка внесена до світової спадщини ЮНЕСКО. Та й головна прогулянкова вулиця із найрізноманітнішими туристичними принадами справила якнайкраще враження. (більше…)

Wien – велична столиця, колись наша, а тепер австрійська

Відень вражає. Передусім двома моментами – масштабом і простором. Широкі вулиці, проспекти, алеї, здається вузенькі вулички лишилися тільки в самому центрі, де стоять будівлі доімперського періоду. Величні будівлі із чудовими архітектурними та декоративними рішеннями. Можна ходити годинами і просто поверхово оглянути якусь дещицю. У Відень треба надовго, але навіть за ті кілька годин вражень стало дуже багато.
На жаль фотоапарт не здатен передети всього цього, хоч знімки й дають деяке уявлення.

(більше…)

Baden (Baden bei Wien) – ідеальне місто в Австрії

Містечко Баден (або Баден біля Відня, як його ще називають, щоб не плутати з німецьким Баденом та швейцарським Баден-Баденом) виглядає так, як може виглядати ідеальне місто. Надзвичайно затишне, чистеньке, чудове і привабливе. А ще, як це не дивно, воно чимось нагадує Ужгород. Той омріяний Ужгород, у якому вже не крадуть люки, прибирають сміття і не ламають сакури. Звичайно, у Бадені повно своїх особливостей – купальні, розарії, будинок, де жив Бетховен та багато іншого. Але атмосфера, дух містечка міг би бути таким самим, якби в головах ужгородців на міліметр хоча б змінився світогляд. Можливо колись так і буде. (більше…)

Sooß (Sooss) – маленьке село виноробів у Австрії

У Австрії неподалік Відня (якщо точніше то прямо під Баденом, туди навіть міський автобус їздить) є маленьке село, де кожен другий двір – винарня. Виноробство – основне заняття місцевих жителів і основна стаття доходу. Для зручності туристів на перехрестях стоять таблички із адресами тих дворів, які працюють в даний конкретний день.

Здивували дві речі – абсолютна чистота (ну це традиційно для Австрії взагалі) і те, що по винарнях сидить купа місцевих жителів старшого віку, вони там вечеряють, попивають вино і спілкуються. (більше…)

Seegrotte – підземне озеро в Австрії

Ці підземелля з великим озером справляють сильне враження. Зараз там музей присвячений пам’яті гірників, що загинули у 1912 році та полонених, які працювали на підземному авіазаводі під час другої світової війни. А ще там знімали одну із сцен голівудської версії “Трьох мушкетерів”. (більше…)

Вони прекрасні

У західній частині Угорщини я вперше побачив вітряки в їх реальному розмірі. І їх спокійні повільні оберти приплюсовані до усвідомлення екологічності, їх масштаби, їх масовість у певних зонах викликали в мене щире захоплення. Фото, на жаль, не передають всієї величі цих чудових агрегатів. Повірте – це варто того, аби хоч раз в житті побачити.