Так уже склалося, що за останній час я подивився аж два науково-фантастичні фільми (пишу “аж”, тому, що, на жаль, кіноіндустрія нечасто радує хорошими роботами в жанрі фантастики, а наукова складова взагалі зустрічається дуже рідко). Обидва фільми зняті нещодавно і обидва фантастичні лише в дрібницях по сюжету, там немає запаморочливих футуристичних технлогій, рівень техніки майже реальний. Але один фільм дуже, ні, дуже-дуже сподобався, а другий взагалі ледве додивився. Дуже-дуже – це якраз про “Гравітацію”.
Сюжет розгортається навколо американських астронавтів, що були у відкритому космосі на навколоземній орбіті, коли їх корабель постраждав від уламків якогось іншого спутника і став непридатним для подальшого польоту. Тож їм треба було якось знайти спосіб вижити, адже запас кисню у скафандрах обмежений. Перипетії та труднощі такого завдання і складають 90% відсотків фільму. На словах все виглядає занадто нудно для фантастичної стрічки, але реально увага до екрану прикута весь час.
Це один із моментів успіху. Тобто хочу сказати, що сценарій і реалізація подієвої складової зроблені дуже майстерно при здавалося б неперспективній головній сюжетній лінії, а це вже неабищо.
Також виграшним виявився акторський дует – Сандра Буллок та Джордж Клуні. Їхні образи у цьому фільмі дуже яскраві і кожен по своєму цікавий. Якщо чоловік – це ветеран космосу, майстерний, завжди веселий, трохи цинічний, то жінка привносить драми у сюжет, що й без того напружений. Вона викликає співчуття і співпереживання, саме завдякки жіночому образу фільм надзвичайно емоційний.
Але головне, навіть ГОЛОВНЕ у цьому кіно – просто неймовірна, непередавана словами краса. Краса космосу, краса Землі, навіть катастрофа, коли уламки таранять космічні кораблі, теж виглядає красиво, хоч і страшнувато. Я читав, що це кіно унікальне в плані зйомок, бо більше ніж три чверті картинки – комп’ютерна графіка. Просто фантастична графіка, мушу зазначити. Також режисер велику увагу приділяв правдоподібності, тому багато моментів знімали у спеціальній коробці з екранів, на які подавалася вже готова картинка оточення, аби всі тіні, всі відблиски на шоломах і навіть у очах героїв були правильними. Можу лише захоплюватися таким підходом, бо саме він дозволив створити шедевр. І шкодувати, що не бачив його в IMAX у 3D. Це кіно обов’язково має бути в колекції любителя фантастики.
Найвища оцінка – 10 із 10. І, до речі: воно є з українськими титрами (дубляж не розглядаю через низьку якість), шукайте правильну версію))
