Чесно кажучи я ледве додивився до кінця. Не пошкодував, бо власне лише кінець і вартий уваги – типовий американський happy end, всі радіють і всім добре. А от все інше – від самого початку це суцільна смуга “пригод”, вчинених під впливом алкоголю та якогось геть чисто російського “авось”. Може сценарій писали “для достовірності” також п’яні, під кайфом і з похмілля автори?
Коротко сюжет: перед весіллям наречений із друзями їде до Вегасу, погуляти “востаннє”. Така мила традиція, раніше знайома нам лише із фільмів, але вже близько півтори десятиліть, як завдяки тим же фільмам, активно впроваджувана і у нас. А потім герої прокидаються у вщент рознесеному номері… без нареченого. Оскільки всі понапивалися (а як потім виявилося їм ще й наркотик підсипали) то ніхто нічого не пам’ятає. Але потроху відновлюючи події (не в пам’яті, а за свідченнями очевидців) друзі наближаються до розгадки що ж саме сталося. Загалом вийшло як у анекдоті “Розкажіть мені як я погуляв”. Враження.
Велика купа ситуацій, що мали бути кумедними. Мало не детективна інтрига. Хороша гра акторів (при загальній слабкості персонажів). Навіть кілька справді смішних моментів (усього два чи три). І якась абсолютна, неприродна, глобальна, абсурдна тупість усього, що відбувається. Зауважте, я не кажу “неправдоподібність”. Думаю в житті можливі і не такі повороти сюжету. Але попри це – все дуже тупо. Якось навіть не по підлітковому (як зазвичай у таких комедіях), а по дитячому. Навіть коли є з чого посміятися, то це сміх крізь подив, як побачити зелену корову, що лежить в гамаку і слухає айпод. Смішно? Еге ж. І навіть нічого неможливого. Але таке враження, що автори просто не здатні придумати щось “реально смішне” і тому висмоктують із пальця якісь сурогати.
Чи не забагато я хочу від звичайної комедії? Може я просто далекий від реалій того суспільства і все показане у фільмі справді смішне? Дуже сумніваюся. А знаєте чому? найбільше цей фільм нагадав мені (ви не повірите) “Особенности национальной охоты”. Утім російське кіно значно краще. Тому, що в ньому дорослі люди з власної волі відпускають гальма і це нікому не шкодить (ну… майже). А у “Похміллі” є герої, яким море по коліна, вони насолоджуються життям і тягнуть насолоджуватися інших. Таким море по коліна і вони якраз зазвичай страждають найменше. Найбільше горіхів дістається тим, хто не хотів, але піддався. Тому, що це не їх стиль, не їх рівень. У житті другі мають якнайдалі триматися від перших. А у фільмі вони тупо йдуть на повідку. І це робить їх жалюгідними, а не смішними.
Ще кілька моментів.
Майка Тайсона пропіарили як лиш могли. Вочевидь йому геть погано, якщо у таке кіно вклався. Не здивуюся, якщо це йому коштувало багато грошей.
Музика хороша – Вегас у мене також в значній мірі асоціюється з Елвісом.
Є непогані пародійні моменти на кілька фільмів – було чим розважитися вишукуючи такі паралелі, аби вже зовсім не закиснути від сюжету.
Власна оцінка – не дотягує до трьох із п’яти. Дивитися коли немає чого робити і бажано у гарному настрої, може під пиво)). У кіно не ходити в жодному разі, дочекайтеся виходу ліцензійного ДВД і попросіть у когось подивитися. Витрачати гроші на таке кіно – гріх.
Відгук про кіно / серіал
