Ласкаво просимо до Шті

Французьке кіно настільки своєрідне, що його важко дивитися після всіх голлівудських блокбастерів та неамериканських уподібнень до них. І важко навіть сказати в чому саме воно відрізняється, але оте відчуття інакшості муляє перші кілька хвилин щоразу, як починається перегляд. Кіно “ласкаво просимо до Шті” не просто французьке, воно про невеличкий і (судячи з контексту) непопулярний район на півночі Франції, де люди живуть, працюють і розмовляють геть не так, як інші французи. Однак попри це стрічка вийшла веселою і близькою. Не шедевр, що приречений стати класикою, але цілком достойне кіно, яке варто переглядати час від часу.
Єдине зауваження – у фільмі дуже багато ситуацій навколо відмінностей у мові, діалект “шті” дуже незвичний для французів і перекладати такі речі надзвичайно важко. Мені пощастило дивитися фільм в оригіналі з титрами російського аматора, що довго жив у Франції і зробив переклад просто для власного задоволення, постаравшись передати всі найменші нюанси. Можливо, якщо б довелося дивитись у традиційному дубляжі то багато було б втрачено.
Сюжет простий – поштовий службовець мріє про роботу на півдні Франції, там і море, і сонце, і взагалі не життя, а курорт. Однак замість цього керівництво спрямовує його на північ у дуже своєрідний район. Бідний чолов’яга сприймає це як каторгу, а його дружина пишається героїзмом свого обранця. Утім прибувши на місце і справді потрапивши в кілька неприємних ситуацій з часом той чоловік розуміє, що нічого страшного у житті серед “шті” немає. Люди як люди, ну говорять трохи інакше, ну поводяться часом дивно, але в цілому дуже й дуже приязні та веселі. Оце власне й уся нехитра історія (ну окрім ще кількох сюжетних ліній, не буду ж я все розповідати – вам стане нецікаво).
Що в цьому фільмі дуже сподобалося – просто життя. Герої не здійснюють подвигів, не є лиходіями, їх драми, сказати б “побутові” але ж вони насправді важливі, почуття глибокі, але людські, зрозумілі, без надриву і пафосу. Глибинне тепло проймає стрічку і передає чудовий емоційний заряд, що як бальзам на душу, якщо ви хочете просто відпочити і трохи поспівчувати. Комедійні сцени хоч і трохи надумані, усе ж реальніші, аніж більшість того, що зазвичай відбувається на екранах.
Що можна сказати про головні концепції… Звичайно північ Франції (та й бігіто інших регіонів на Землі) навряд чи кращі за південний берег. Але головне всюди – це люди і від того чи вони щирі, відкриті, хороші більшою мірою залежить радість від життя, аніж від кліматичних умов.
Загалом дуже хороше кіно. Для сімейного перегляду. Але шукайте хороший переклад!