Чергова американська комедія-мелодрама із зірками першої величини – Джерардом Батлером та Дженіфер Аністон. Якби не цей факт – навряд чи фільм добився б таких високих показників у прокаті – і ідея, і сюжет, і мораль у ньому не просто нульові, а здається мають від’ємне значення.
Якщо коротко – герой працює “мисливцем за головами”, тобто за винагороду ловить людей, що уникають суду. Одного прекрасного дня ловити йому доведеться колишню дружину. Ну він зрадів цьому – аж так її “ненавидів”. Вона відповідала йому взаємністю. Але в результаті спільно пережитих пригод ставлення один до одного змінилося на краще. хто б сумнівався. Це вже не колія навіть, а якась непереборна сила, від якої ні сценаристи, ні режисери не сміють відійти. І річ не в тому, що все аж так уже погано, просто набридло. Таке враження, що фільми знімаються для людей, які взагалі кіно бачать уперше. От і “Куди поділися Моргани?”, що вийшли в прокат за місяць до того – ну практично все те ж саме, лиш актори і антураж інші.
Можна звичайно зануритися у філософію і прийти до висновку, що основних сюжетів не так уже й багато. Але це твердження не нове, його вигадали про книги, що, зауважте, не заважає книгам бути різноманітними і цікавими. Тож скоріше винене все ж ринковий механізм – кожна деталь прискіпливо перевіряється на відповідність середньостатистичним нормам, адже будь-яке відхилення – це втрачений прибуток. І виходять із Голлівуду схожі одна на одну стрічки, створюючи враження, що роблять їх люди позбавлені фантазії. навіть росіяни вже роблять ЗНАЧНО кращий продукт. Те ж саме “Кохання у великому місті” (обидві частини) викликало більше позитивних емоцій. Я вже не кажу про фільми неголівудські, наприклад “Душевна кухня” – і цікавіше, і глибше, і змістовніше.
Ну і трохи про акторів. Не люблю я Аністон, але тут аж шкода її стало, настільки вона ніяка була поряд із Батлером. Навіть прийомчики нижче пояса не допомагали (придивіться як акцентують увагу на її бюсті). Що тут можна сказати? Важко поєднувати акторів різного класу, але пробувати їм ніхто не забороняє.
Загальний вирок – разового перегляду на телеекрані цілком вистачить.
