Найперша ж сцена з фільму видає загальний настрій фільму, але перд тим все ж варто подивитися першу стрічку, де Дуглас ще молодий. Якщо пам’ятаєте – його засудили за фінансові махінації, тож сиквел починається з того, що Гекко виходить із в’язниці. Йому видають особисті речі, в тому числі мобільний телефон – таку собі бандуру із антеною, більше схожу на генталю не з найлегших. Ага, були колись такі і вважалися сотаннім писком технологій.
Можливо річ у тому, що кінематограф як такий теж не стоїться на місці й розвивається, а можливо Стоун спеціально хотів підкреслити розбіжності в часі, але сиквел вийшов зовсім не такий як перша стрічка. Та була пафосна і драматична, людські долі показано надзвичайно рельєфно і акцент саме на глибоких психологічних переживаннях. А в продовженні попри те, що пристрасті аж ніяк не менші все значно легше, динамічніше, навіть можна сказати світліше. Багато жартів і смішних сцен, молодші головні герої, та й сам Гекко при всій своїй цинічності став людянішим (я вже мовчу про казковий фінал).
І це все при тому, що питання у фільмі зачеплено навіть серйозніші аніж колись. Тут і екологія, і криза банківської системи в америці, і традиційні цінності (ну куди ж без них), загалом досить великий спектр, але все якось другорядне поряд із простеньким сюжетом. Очевидно Стоун розумів, що розворушити глядача цим не вдасться, але й пусту мелодраму робити не хотів, тому так і вийшло.
Щодо самого сюжету – молодий чоловік хоче одружитися з дочкою того самого Гекко і коли він виходить з в’язниці, молодик за всяку ціну намагається довести що вартий уваги. Ну а Гекко традиційно цим користується. Ну і, звичайно, все крутиться навколо великих грошей. Взагалі вже давно в Голлівуді одним з головних героїв є чемодан з грівшми або просто велика сума, а у фільмі про Волл-стріт це було неминуче. І хоч актори цей сюжет відіграють по повній, загальне враження від нього ніяке. Що ж стосується фільма в цілому – не чіпляє. Тобто подивитися один раз цікаво, але й тільки. Не хочеться лишати його в колекції і переглядати потім. Чергова казочка, а не спроба показати якесь явище, як це було в першому фільмі, просто в декораціях, що мали б забезпечити інтерес глядача, а насправді так і лишилися тільки декораціями. Тому відношу це кіно у розділ “для галочки”. Це якщо хтось спитає “А чи бачив?” відповісти “Бачив”. І все.
