Днями користувач mi3ch підняв у ЖЖ тему про можливі методи ЛЕГАЛЬНОГО впливу на політиків, олігархів, бізнесменів і т. п. Сьогодні він опублікував пост про один із можливих кроків – бойкот. Щоправда у коментарях одразу ж знайшлося чимало цілком аргументованої критики такого методу. Але я от про що подумав. Сам уже давно намагаюся як то кажуть “голосувати ногами” – не ходжу до крамниць де погано обслуговують, не беру товар, який зроблено неякісно ну і таке інше. Крім того судячи з фільмув та кнги на Заході має деяку підтримку бойкотування товарів компаній, що, наприклад, використовують дитячий труд, або не дбають про екологію. Правда у тих же фільмах і книгах це зазвичай ознака людини, яка живе надзвичайно активним суспільним життям – не така як я або більшість із нас. І думаю цей метод міг би бути дієвим, якби люди 1) більше знали, 2) більше думали. З цього випливає два наслідки: по-перше зрозуміло чому головні засоби впливу на людей продукують відверто тупі продукти – телебачення, жовті газети, навіть інтернет, адже це стратегія, не випадковість, а по-друге треба думати чи можна якось змінити ситуацію.

Вам також може сподобатися:

2 коментар

  1. > цей метод міг би бути дієвим, якби люди 1) більше знали, 2) більше думали

    просто думки вголос: люди, котрі менше знають і менше думають — швидше розмножуються. тому в стратегічній перспективі мають більший вплив на політику. що заводить нас в тупік =(

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *