І це буквально у всіх сенсах: по-перше тривимірне зображення, а по-друге тут у героїв не просто траекторія і кількість завданих пошкоджень, а цілі історії, які роблять їх більш живими. І при цьому менш лютими.Підозрюю, що коли виникла ідея зробити кіно із цими пташками (а вона мусила виникнути після екранізації стількох комп’ютерних ігор) то перед продюсерами і сценаристами постала величезна проблема – про що власне знімати? І вибір було зроблено не на користь екшну (що напрошувалося, наприклад я очікував значно більшої схожості з грою). Навпаки, зроблено спробу гуманізувати пернатих героїв, дати їм людські риси, а головне – підвести базу під їх “лютість”. Зазвичай такі затії провалюються за рідкісними випадками. І якби це не був мультик, де всю оцю “психологію” подано із доброю порцією гумору, мабуть провалилася б і ця, а так іще можна дивитися.
Що ми маємо?
Закомплексований головний герой – класичний шаблончик із сотень тисяч фільмів та коміксів. Його не приймає суспільство бо він надто агресивний і єдиний розумний серед тупих (ну таке враження складається). Аж раптом приходять вороги, роблять біду і його лють стає у нагоді. Сюжетик не дуже оригінальний. Це якщо м’яко кажучи.
Але рятують ситуацію деталі – купа мілких і дуже смішних деталей. Впізнавані герої інших фільмів, смішні діалоги, ситуації, загалом все те, що робить перегляд терпимим.
Ну так, екшну малувато (як на мене). Фактично вийшов приквел до гри – розкриття зхарактерів, знайомство із персонажами і таке інше.
А тепер – забуваємо все, що я тут написав, вмикаємо дитину і дивимося та отримуємо задоволення))
Відгук про кіно / серіал