Ангели і демони: ватіканський бойовик

Бойовики бувають різні.
І якщо поділяти їх за державами – також. Наприклад, китайські бойовики, або російські. А оце днями переглянув ватиканський бойовик. Визначити для цього фільму якийсь інший жанр практично неможливо. Ані “інтелектуальним”, ані жодним іншим словом неможливо охарактеризувати чистий “екшн” із легесеньким (ледь помітним) натяком на якийсь сенс. Та й той натяк щезає, якщо дати собі труд хоча б трохи поміркувати.

Власне книгу було написано задовго до “Коду Да Вінчі”, але кіно вирішили знімати лише після успіху екранізації найбільш скандального роману автора. Відповідно у фільмі всі служителі церкви (мало не написав “ватиканці” вже професора знають і не дуже люблять. Однак терплять. Ще б пак. Професор у виконанні Тома Хенкса практично моментально знаходить відповіді на загадки про ілюмінатів і єдине, що його стримує, ну принаймні таке складається враження, це погане знання Риму, і він змушений покладатися на поліцейських, швейцарську гвардію, жандармерію Ватикану та інших. І тільки ця обставина перешкоджає йому встигати туди куди треба, а глядачам “дарує” три дуже видовищні смерті кардиналів (як на мене, то в погоні за емоціями та спецефектами все ж можна було не аж так напружуватися).
Трохи про сюжет. Із горезвісного адронного колайдера викрадено одну капсулу з антиматерією. І в момент, коли Ватикан залишився без Папи, терористи починають погрожувати, що підірвуть і сам Ватикан і частину Риму, принагідно роблячи натяки про належність до ілюмінатів – був колись такий таємний орден. Отже, завдання “хороших” – не допустити цього. А головний герой саме незадовго написав книгу про тих ілюмінатів, відповідно його запрошують для консультацій. Ну і далі вже як я казав – усілякі натяки і таємниці він вирішує за пів хвилини, лише для годиться наморщивши лоба. Є в цьому фільмі моменти, які частково роблять його комедією. Бо я, розуміючи режисера і намагання закрутити і зробити більшу інтригу і всіляке таке, просто НЕ МОЖУ повірити в те, що відбувається на екрані. Знаєте, одна річ, коли я бачу, наприклад, двобій хижака із Арнольдом – творці фільму ДОПУСТИЛИ, що існує така тварюка і уявляють як би її можна було вбити. Таке кіно по-перше не претендує на правдивість, по друге, крім одного єдиного припущення (існування хижака) все інше не виходить за рамки звичних уявлень. А тут, попри декларовану “правдоподібність”, адже всі реалії відтворено максимально близько до існуючих, ціла купа моментів, яких просто не могло бути. Десь саме в цій області межа, яка відрізняє хорошу фантастику припущень від бульварного чтива, яке просто лоскоче нерви.
Ось наприклад. Всі знають, що архів Ватикану – одна з найбільших і найзакритіших бібліотек світу. Працювати там просто так не може ніхто. Умови зберігання і допуску цілком відповідають статусу бібліотеки – адже там зберігаються документи однієї з наймогутніших на Землі організацій і далеко не всі сторінки історії були такими, які можна показувати публіці. Це підтверджується цілком недвозначними натяками у самому фільмі – професор сім разів просив допуску і йому відмовляли і навіть в критичній ситуації, коли все стояло на карті йому цей допуск ледве дали. І тут ні з того ні з сього, абсолютно незрозуміла жінка-вчений напрошується з ним і її ПУСКАЮТЬ! Ну не вірю і годі. І жоден аргумент із тих, які звучали, а також ще з десяток значно переконливіших, які можна придумати, не дає підстав для такого кроку. Мало того. Вже через три хвилини ця жінка тупо видирає сторінку із мегацінного раритету – можливо єдиного екземпляру книги Галілея, яка існує в світі. Чесно кажу, на цьому місці я мало не вимкнув фільм, бо зрозумів, що глядача мають не просто за середню людину, а за дуже нерозумну середню (напевно американську) людину. Не буває науковців (а участь жінки у масштабному європейському проекті це підтверджує), які можуть зробити такий вчинок. Просто не буває. Особливо з причини вказаної у фільмі – бо не було часу записати те, що диктував професор. Загалом цей епізод остаточно показав рівень фільму – при всій масштабності, помпезності і претензії на якісь реалії це просто третьосортний бойовик.
А навіщо головний лиходій ходив переконатися, що Папу вбили, якщо це він і зробив? Коли у сценаристів (а може й у книзі, не читав) кінці з кінцями не сходяться то треба йти працювати за фахом – вантажником там, або прибиральником. Це ж страшно подумати скільки грошей отримали люди, які написали таку нісенітницю. Хтось може заперечити, мовляв напиши краще. Один мій хороший приятель на такі закиди завжди відповідав цитатою – я в житті не зніс жодного яйця, але відрізнити нормальне від зіпсованого можу. Врешті решт для кого кіно робиться – хіба не для нас із вами? Тож я дуже задоволений, що не ходив до кінотеатру і, відповідно, не заплатив “творцям” цього “шедевру” жодної копійки.
І про спецефекти. Оце вони вміють. Красиво, нічого не скажеш. Власне може було би варто вирізаті всі недолугості і діалоги та залишити хвилин десять чистого драйву із величним вибухом вертольота з антиматерією у кінці?
До речі, коли йшла реклама, то піарщики намагалися заробити додаткових балів уваги знову піднімаючи тему “як реагує Ватикан”, але цього разу Ватикан не реагував ніяк і правильно робив. А я цей відгук написав лише для того, щоб ви, маючи вибір із двох, наприклад, фільмів, обрали щось інше, а не гаяли свій час.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *