Категорія: Моє

How to move Woocommerce reviews from tabs to right column

After 4 or 5 hours of search I did not have a solution. The code didn’t work or worked only partially. Eventually, I had to study the file structure and look for differences between all the examples and the actual layout. As a result, I made a working code. Works with version 3.

First part puts reviews in right column after all traditional for Woocommerce parts.

Second part removes reviews from tabs.

function woocommerce_template_product_reviews() {
wc_get_template( ‘single-product-reviews.php’ );
}
add_action( ‘woocommerce_single_product_summary’, ‘comments_template’, 50 );

add_filter( ‘woocommerce_product_tabs’, ‘woo_remove_product_tabs’, 98 );
function woo_remove_product_tabs( $tabs ) {
unset( $tabs[‘reviews’] );
return $tabs;
}

Зустріч (#уко)

Аристарх Опанасович та Клавдія Романівна були створені одне для одного. Але не знали про це, бо життя іноді веде дорогами і манівцями, які не пересікаються.
Та одного разу все ж сталося так, що їх очі зустрілися. Мить розтяглася, здавалося зараз почне співати ангельський хор, але світ почув лише:
– Дивитися треба, куди преш!
– А не загорожуй прохід!
– Свиня!
– Корова!
Люди розійшлися із відчуттям виконаного обов’язку, а десь далеко рвав на собі пір’я відповідальний за несподівані зустрічі…

Firefox буде блокувати автовідтворення відео та аудіо на сайтах

І це дуже хороша новина. Бо іноді те відео чи аудіо починається несподівано із потужним звуком і я сиджу, не розуміючи, що відбувається, особливо якщо сторінку відкрив у іншу вкладку, щоб почитати потім. В офісах така ситуація взагалі викликає бажання якомога закрити сторінку.

А як розробнику – мені це зайвий аргумент для клієнтів, щоб вони не просили ставити відео яке починає відтворюватися саме. Тому, що час від часу такі прохання є і я щоразу розриваюся між “клієнт завжди правий” і “це дратує користувачів!”

Оновлено сайт Христини Лугової

Сайт Христини Лугової

Оновив сайт для співачки Христини Лугової. Раніше за задумом дизайнера це був односторінковий сайт-візитка у трохи похмурому гранжовому стилі, що не дуже точно передавало дух музики, яку творить Христина. Тому ми вирішили зробити сайт більш легким для сприйняття, світлим і хорошим. Також тепер він краще відображається на мобільних пристроях.

Ласкаво прошу: http://chrystyna-luhova.com.ua/

Сайт для ТМ Закарпатський пряник

Робота над цим проектом тривала не один місяць, головним чином через необхідність узгодити головну мету існування сайту, а саме – продажі, та його візуальне представлення. Врешті решт ми дійшли згоди, що головне, це функціонал, а зовнішній вигляд повинен бути приємним, зручним у користуванні і головне – не відволікати від товару. Тому акцент було зроблено на сучасному лаконічному дизайні та “смачних” фотографіях. Ласкаво прошу – https://prianyk.com

Сіра історія

Хмари відбирають із сонячного світла радісну складову, туман додає вологості і розмиває обриси, місто немов поринає у сірість. Усі інші кольори стають лише відтінками сірого, він домінує і володарює. Добре знайомі вулиці, будинки, дерева раптом немов опиняються у холодному в’язкому болоті, де немає місця усмішкам, пустощам і гарному настрою.

Чоловік повільно іде по набережній. Руки в кишенях темно-синього легкого пальто, спина згорблена, похмуре неголене обличчя наполовину заховано у грубий шарф. Чоловік не дивиться на людей, але безпомилково їх оминає, складається враження, що в цьому допомагають не так очі, як підсвідоме бажання бути на самоті, якнайдалі від усіх інших.

Починає моросити.

Люди прискорюють ходу, хтось навіть біжить, прагнучи якнайшвидше забратися з-під непривітного неба у якесь штучно освітлене тепле приміщення, де буде здаватися, що все не так уже й погано. І лише чоловік повільно іде далі.

Раптом на його шляху звідкілясь виникає дитина. Дівчинка років чотирьох у яскраво-рожевій куртці-комбінезоні, червоній шапочці із щойно підібраною паличкою в руках. Її широко розплющені очі дивляться як чоловік насувається і рвучко зупиняється всього за пів-кроку, мовби здивовано, що хтось не забрався з його траєкторії.

Вони дивляться одне на одного кілька секунд. Дівчинці не подобається похмуре обличчя. Вона вже твердо вирішила розплакатися, набрала у легені повітря, зморщила лоба. Десь віддалік уже чути як біжить мама, ще зовсім молода жінка, що розмовляла із подругами, манірно тримаючи сигарету, зараз вона незграбно цокає довгими тонкими каблуками по бруківці і готова зчинити скандал, перетворити свій секундний страх за дитину у різкий окрик і може навіть підсрачник неслухняній донечці, за те, що мала нудиться і не може собі гратися поряд, поки мама обговорює з подругами свіжі плітки.

Чоловіку насправді це все байдуже. Але він не хоче чути дитячого реву, тому повільно, трохи силувано усміхається до дитини. І та раптом передумавши плакати теж сміється у відповідь, робить це щиро і приязно. Її очі сяють і чоловік раптом розуміє, що теж більше не грає, а усміхається цілком по справжньому, вітаючи маленьку людину із її першими самостійними рішеннями і можливо покаранням за ці рішення, підбадьорюючи її і співчуваючи одночасно.

Налітає мама. Побачивши, що з дитиною все гаразд, вона стримує окрики та все ж підхоплює її на руки і швидко дрібоче назад, до знайомих, подалі від дивного чоловіка.

А він іде далі, тільки уже не повільно, а швидко, пружно, і спина вже не така згорблена, а усмішку заховану в шарф все одно можна вгадати.

Сутеніє. Залишки кольорів остаточно зникають. А життя все одно триває.

… І свій шлях широкий (тверда НФ, погляд у найближчі сто років)

Майже наші дні

Вперше я побачив її на випробуваннях крокуючого танку, куди потрапив майже випадково – замінюючи оператора онлайн-порталу “Всінашіновини”. Випадок.
Вона була майже мого віку. Висока і струнка, хоч не сказав би що худорлява, із коротким світлим волоссям і добре припасованою військовою формою. На початку ми її майже не бачили, вона швидко пройшла до танку і вправно, за секунду, влізла досередини. Було трохи дивно бачити в головній ролі дівчину. Хтось із вищих чинів коротко пояснив, що саме буде відбуватися. Головним чином для нас, журналістів, бо інші присутні були в курсі. Після цього через кілька хвилин коротко ревонула сирена, прозвучала команда до початку. (більше…)

Космошкола Корпорації

Я дивився на нових курсантів, уже звично виокремлюючи поглядом тих, котрі можуть бути проблемою. Чомусь у цьому наборі таких було досить багато.

– Тут що – всі військові? – тихо спитав я у помічника, який стояв поряд і теж дивився на новачків. Помічник витяг із внутрішньої кишені комбінезону список і з пів-хвилини його передивлявся.

– Ні, лише половина – врешті відповів. – Спеціальне розпорядження Ради директорів Корпорації.

– Якого дідька? Зіпсують нам увесь навчальний процес. І не попередили навіть. – Я перевів подих. – Ну добре. Ще побачимо.

Курсанти дивилися як ми тишкуємо, але намагалися не виказувати цікавості. Врешті затягувати було вже зовсім незручно, тож я гаркнув:

– Шикуйсь!

Майже половина одразу стали в пряму лінію, один біля одного. Інші кілька секунд метушилися вишукуючи куди б приткнутися. Отже Корпорація таки вирішила, що в екіпажах мають бути вояки. Мова про це йшла давно, але до цього часу таких рішень не приймалося. Були рейси, де військові становили частину людей, але під час польоту користі від них не було і багато хто вважав, що краще роздати зброю тим, хто й так мусить летіти. Їх опоненти переконували, що жоден цивільний у разі необхідності не зможе бути настільки ж ефективним як тренований солдат, і це також було правдою. Врешті, судячи із нового набору, мабуть зійшлися на варіанті, коли до екіпажів додаватимуть по кілька людей, що поєднуватимуть і ті й інші навички.

– Вітаю вас у Космошколі Корпорації! – я говорив це із звичним пафосом, за довгі роки уже мав необхідну практику. – Два місяці ви будете вивчати особливості польотів на кораблях Корпорації і правила висадки на інші планети. Більша частина місій, це просте перевезення вантажів, але іноді таким вантажем будуть колоністи, або військові для спеціальних операцій і вам належить знати все необхідне для роботи в умовах чужих світів.

Цивільна частина новобранців нишком косили один на одного, дехто навіть здивовано здвигнув плечима. Військові стояли як відключені синтетики.

– Деталі вам розповість мій помічник. І навчання розпочинається прямо ЗАРАЗ! – я завжди говорив останнє слово гучніше, це фокусувало їх увагу і відділяло коротку офіційну частину зустрічі від трохи довшої робочої. Зараз помічник їм розповість куди поселятися і який розпорядок дня. Ще сьогодні почнеться не довгий, але дуже насичений курс підготовки справжніх членів екіпажів Корпорації, а не тих пілотів, інженерів та інших випускників навчальних закладів, якими вони сюди приходили. Ну, а мені час подумати як скоригувати програму, щоб військові теж змогли стати нашими хорошими випускниками.

Питання було нелегким. Я просидів у своєму кабінеті майже півночі, та все ж, здається, знайшов рішення. Треба буде перевірити мій метод найближчим часом.

Наступного дня починався перший етап – новачки розуміли, що тут щось не те і намагалися чіплятися за втовкмачені їм правила. Але у мене працювали професіонали. Я знав, що цей етап зазвичай триває всього тиждень, ну, максимум півтора. Сидячи у кабінеті я дивився на монітор, куди передавалося зображення із класу. Наш планетолог саме подавав ази приземлення на планеті земного типу.

– Як ви вважаєте, які організми вас очікують на планеті, у якої склад повітря схожий на земний?

Хтось із новачків потяг руку:

– Про це важко казати, поки не зроблені аналізи.

– Неправильно!

Новачки зашепотіли між собою, але планетолог уже відкривав на великому екрані діаграми, схеми, ілюстрації.

– Якщо склад повітря нагадує земний, це означає, що найімовірніше еволюція йшла схожим шляхом! Ось подивіться наприклад на зображення цих мікроорганізмів. Ці із Землі. А ось ці із планети за сто світлових років від нас. Подивіться уважно – ви майже не помітите відмінностей. Мало того, за своїм метаболізмом, за функціями вони надзвичайно подібні.

– Але ж це лише один мікроорганізм. – хтось із новачків намагався заперечити, але мого викладача не так просто зупинити.

– Статистика свідчить, що 89% організмів у подібних атмосферах є подібними. На планетах земного типу ростуть дерева, росте трава, навіть мох!

Знову ілюстрації, фото з інших планет, графіки, схеми.

Я бачив це все уже багато разів, але щоразу насолоджувався тим як гладко йшов процес. Звичайно іноді бували накладки. Коли серед курсантів раптом виявлялися люди із вченим ступенем з біології, або ще гірше – із космобіології. Але у нас були методи і для таких. Головне, це вчасно виявити проблему. Схоже у цій групі зовсім не було проблем. Військові взагалі, здавалося, не дуже розуміли про що мова. Я знав, що вони проявлять себе пізніше.

Так і сталося, на третій день.

Я спостерігав за ними, як звично, і бачив, що каменем спотикання стало заняття по зміні рішення. Був у нас такий предмет, досить легкий для цивільних. Передбачалося, що кожна нова інформація формує сприятливі умови для зміни рішення. Наприклад сигнал SOS. Або усунення командира від обов’язків. Наш конфліктолог намагався викликати у курсантів не просто дві точки зору, а якомога більше. Вершиною майстерності вважалося, коли кожен курсант починав відстоювати власну думку, не подібну до інших. Цього разу все пішло не так. Усі військові, як один, наполягали, що слід притримуватися попереднього плану без будь яких змін.

– Але ж подумайте – доводив конфліктолог. – Якщо ви отримали сигнал SOS значить можете когось врятувати!

Здається слово “подумайте” було не для цих хлопців.

– План польоту є наказом, а наказ має бути виконано чітко і без відхилень – строго відкарбував один із них і інші згідно кивнули. Для конфліктолога це вже було занадто.

– Хіба ви не міняєте план дій, коли на полі бою щось іде не так?

Це було не дуже вдале запитання, адже боїв у нас вже давно не було. Повстання придушувалися не вмінням, а переважною чисельністю військових і зазвичай там все йшло за планом.

– Зміна плану може вартувати життя тим, хто з цими змінами не ознайомлений – відповів той же чоловік і інші знову кивнули.

Здається я визначив лідера чи може старшого за званням. Підтягнув до себе мікрофон і натис кнопку виклику лікаря.

Увечері всі проходили медогляд і одного з військових було залишено в ізоляторі за підозрою на грип. Пора було випускати на сцену наших агентів впливу – це таке дуже почесне ймення для техпрацівників, що насправді були психологами і могли досить багато випити. Вони “потай” увечері пропонували курсантам алкоголь чи легкі наркотики і вели “душевні” розмови про те яка гнила система, і як нелегко простій людині виживати у цьому світі, де кожен сам за себе, і, мовляв, давно пора “послати” цих покидьків із Корпорації, але ж гроші, от бляха, але можна заробляти гроші і плювати, на всіх начальників… ну й таке інше. Оскільки вже на четвертий день психологічно курсанти були нетривкими, то це діяло майже у 80 % випадків. Я перевірив відвідування наступного дня. Важке похмілля стало причиною неявки на заняття у трьох і відсутність уваги у десяти курсантів. Дуже непоганий показник.

Коли настав випускний, я гордився своїми курсантами. Повна відсутність інстинктів самозбереження, відчуття ієрархії на рівні нуля, невміння виконувати найпростіші операції за правилами, абсолютно немотивовані рішення на тестах із симулюванням ситуацій у космосі і намагання в усьому керуватися лише власними інтересами. Так. Цей курс вийшов не гіршим ніж попередні. Навіть військові виявилися цілком нормальними хлопцями, от тільки їх лейтенанта довелося вигнати із приміткою “не придатний за показниками здоров’я”.

Наступного дня на моєму екрані відеозв’язку аж пінився молодий віце-президент Корпорації. Він сичав від люті:

– Кого ви нам знову прислали? Це довбні, імбецили! Навіть учні в школі справляються краще! Ви вже багато місяців поповнюєте лави наших пілотів абсолютно невідповідними людьми! Я відстороню весь курс. Я буду ставити питання на Раді директорів! Вам це не минеться! Я знайду іншого керівника для школи!

– Ну, з цим будуть проблеми – перечитайте мій контракт. Там вказано, що я керую Космошколою довічно без права піти у відставку. (Вже на цьому реченні він почервонів мов буряк). Також ваше повне право ставити питання перед Радою, але ваш попередник саме через це вилетів із свого крісла (тут він здавалося вибухне), тож чиніть як знаєте. Моя справа попередити.

Я відключив зв’язок. Шкода, якщо доведеться й цього звільняти, надто часта зміна може викликати підозри.

Але ж не буду я йому розповідати всю правду.

Про канал у минуле.

Про свою угоду із одним режисером.

Як і про те, що я вклав кошти у того режисера і в його фільми, ще тоді, кількасот років тому. І отримував чудові відсотки – або чого б це я був таким багатим, що володів аж 51% Корпорації?

І що для видовищних фільмів треба справді недоумкуваті екіпажі, бо ті, що діють за правилами, ніколи не зроблять стільки помилок, аби режисер міг нормально зняти свої фільми тут у нас (і зекономити на спецефектах).

Лишається ще питання Чужих, щось треба з ними робити аби вони реально не стали загрозою. Але була у нас у школі одна курсантка, яку ми так і не змогли випустити. Ріплі здається. Схоже прийшов час взяти її на роботу на якийсь вантажний корабель.

Як зросло використання інтернету у Європі

У статті про зміну читацьких звичок на сайті “Читомо” наводиться загальна статистика як люди користуються інтернетом. Цифри стосуються Великої Британії та Європи, але я думаю, що Україна якщо не дотягує тепер, то матиме такі самі показники ук найближчому майбутньому, можливо окрім покупок через інтернет медіаконтенту, все ж традиції піратства тут значно сильніші, хоча позитивні зрушення є і в цьому аспекті. (більше…)

Щеплення

Доброго дня Юлію Святославовичу!
Заходьте-заходьте. Вам сюди.
Ні, це просто медогляд, так за правилами. Вас же щойно обрано до міської ради, так? І до цього ви ніде, на жодних посадах не були, все вірно? Ну ось, тому й медогляд.
Не переживайте, ми швиденько.
Секундочку я візьму чистий бланк, почнемо заповняти вашу картку.
На щось скаржитеся? Ні? Ну, це чудово! Зекономимо купу часу.
А відкрийте рота. А-а-а-а. Ось так, ага. Все добре, можете закрити. Прочитайте напис на протилежній стіні. А тепер закрийте одне око і прочитайте те що нижче. Ну, взагалі супер, все прекрасно.
Тепер невеликий укольчик.
Як “Що це?”. Щеплення. Вам хіба не казали? Всі чиновники в обов’язковому порядку… Від чого? Гм-м-м-м. Ну так одразу важко сказати, розумієте, ви людина нова, таку відповідальність вперше на себе берете, це вам допоможе. Конкретніше?
Ну добре, але спочатку дайте відповідь на питання: вас бентежить, коли вам пропонують гроші просто так?
Трохи? Цікаво. А яка сума вас бентежить? От наприклад якщо вам дадуть тисячу доларів. Смішна сума? Ну, чудово, у вас блискуче майбутнє, я думаю.
Розумієте, цей укольчик допоможе вам не кривитися, якщо вам даватимуть до 5 тисяч доларів майже ні за що. За підпис там, або голосування. Ну, я розумію, що малувато, але й посада у вас поки що не дуже, місто у нас маленьке, тут великих сум не буває. От якщо ви станете заступником мера, або й самим мером…
Ага, закатайте рукав. Ви не переживайте, до цього укольчика є бонуси. Ви наприклад можете тепер трохи, так би мовити, порушувати. Ну там припаркуватися будь-де, або швидкість перевищити. Ви й так можете? Це прекрасно, у вас справді райдужні перспективи, але процедура є процедура.
Ось бачите. І зовсім не боляче.
Так, записуємо, щеплення зроблено. Все, можете йти. Зустрінемося, я думаю, досить скоро.

Доброго дня! Радий бачити вас так скоро Юлію Святославовичу!
Вітаю з новою посадою. Заступник міського голови – це вже солідно.
Так, знову медогляд, що поробиш, такі правила.
Закатайте рукав, будь ласка. Ні минулого разу було не таке щеплення. На цей раз піднято ліміт по грошах, я вам на вушко, а то знаєте стіни у нас, ха-ха, ага … Ось! Розумієте тепер?
Ну й бонуси, звичайно. Легкі ДТП, приватизація нерухомості з порушеннями, можливість вимагати у підлеглих певні суми за кожну операцію, хуліганство, там приємний список, можу вам дати роздрукований екземпляр. Ага, ось, тримайте.
Ну до побачення, буду чекати наступної зустрічі!

І знову здастуйте! Як ваші справи Юлію Святославовичу? Ну, я радий що все так добре.
Чув, що ви пішли по партійній лінії і вже перебираєтеся до Києва. Аякже, така у мене робота – бути в курсі. Що ж, думаю ви знаєте для чого тут. Ага, бачу, вже й рукав закатали, правильно.
Мушу попередити, цього разу сильна штука. Може бути порушення розумових здібностей, хоча ви не переживайте, це всі там приймають і більшість мають побічні ефекти, зате вам гарантовано тепер можливість просто срати людям на голови, ну не буквально, звичайно, хоча… А сума, м-м-м-м, це ж свято просто. Ага, ви вже в курсі, ну тоді розумієте, що побічні ефекти цього варті.
А до речі, чому ви сам? Вам тепер по статусу ще кільком помічникам можна зробити щеплення. І ще діткам? Вашим скільки? 18 доньці і 20 сину? Ідеально. Повірте, вони вам скажуть велике дякую. Життя тепер складне, самі знаєте, іноді там машина кудись у натовп влетить на швидкості або на дискотеці постріляти захочеться… Ви ж не бажаєте, щоб ваші діти відчували себе у чомусь обмеженими? Так, приводьте прямо завтра!
А знаєте, мене теж до Києва відправляють. Там вакансія звільнилася, то я й собі щеплення невелике зробив і організував усе як слід. Ага, скористався службовим, ну ви мене розумієте. Так що можливо ще побачимося.

Юлій Святославович, моє шанування! Це великий день! Я вас щиро вітаю!
Так, я розумію, що поспішаєте. Так, секундочку. Ні, не треба ногами на стіл. Так, я знаю хто ви. Так, я розумію, що ви мене… не переживайте ось уже несу.
Які покращення?
Ну по-перше безліміт по сумах.
По-друге додано акторську майстерність, ви тепер можете хоч на камери, хоч у спілкуванні говорити що захочете і всі будуть вірити, ви ще скажете дякую за це.
По-третє підвищено здатність до концентрації, все зайве просто щезатиме з поля зору. От ви наприклад захочете підвищити рівень життя в країні… Ха-ха-ха, так я знаю, що це смішно, так, у вас інші пріоритети, ну от, усе інше, крім того, що вам справді потрібно, просто відпаде, ви ніколи про це не подумаєте. А, і ще: оскільки ви не будете бачити і чути незначимі дрібниці, то отримуєте можливість автоматичного підпису і схавлення усього, що не загрожує вашій головній меті. А також автоматичне відхилення усього, що загрожує.
Надто складно? Просто довіртеся мені, я знаю про що говорю.
Чи є сильніше щеплення? Та куди ж іще сильніше? Хоча я чув, що ніби щось таке мають росіяни, але у них пішли незворотні побічні ефекти, ну ви це самі бачите. І ще американці, там ніби поки тримають в нормі, хоча… Ну загалом, повірте, сильнішого вам уже не треба буде. Але раз на п’ять років мусимо робити повторно.
Так, я завжди на місці якщо потрібен. Звертайтеся. До зустрічі.