Українське кіно вже протягом певного часу демонструє неабиякий підйом, особливо якщо порівняти із майже нульовим рівнем, що спостерігався ще кілька років тому. Але до цього часу нормальних комедій, принаймні на великому екрані, не було. Були драми, трагедії, арт-хаус. Було все крім, можливо на чиюсь думку примітивного, але такого потрібного у скрутні часи жанру.
І ось – Dzidzio контрабас. Ура. Нарешті.
Можливо й знайдуться зауваження, у тому числі в мене, щодо сценарію, декотрих сцен, дуже вже помітно малого бюджету. Але це перша українська комедія на великому екрані, яку реально можна дивитися. І це перекреслює всі недоліки. Ну і, що не менш важливо, можна дуже добре посміятися. Звичайно декотрі моменти більше сподобаються людям із прикордонних областей, так би мовити тим, хто більше “в темі”, але повірте, кіно буде цікавим і для загалу.
Цікаво, що в Ужгороді його прем’єра співпала із презентацією спільного українсько-словацького фільму на ту ж тему: “Межа”. Щоправда “Межа”, це реально драма. А на маою особисту думку драми у житті вистачає й без того. Тому, якщо обирати між цими двома фільмами, я без вагань за комедію.
До речі, незважаючи на бюджет, цей фільм цілком на рівні більшості голівудських комедій, можливо не такий досконалий технічно, але точно не гірший за сюжетом і рівнем сміху.
Моя оцінка 7 із 10: варто подивитися. Встигніть поки він ще в кінотеатрах, від ваших грошей залежить майбутнє кіноіндустрії у нашій країні.
