Казки і фільми жахів як інструкція

Сьогодні Хеловін, який уже міцно увійшов у голови та серця молоді, хоч ніколи не відзначався у Закарпатті. Ну але глобалізація та мас-медіа продукти зробили свою справу. Я вже певний час ламаю собі голову над привабливістю всіляких спроб злякати себе і ближніх і не знаходжу відповіді – ну що може подобатися в усілякому жахіттю?

Але я, здається, розумію чому існують фільми жахів. Якщо добре придивитися – то це старі добрі казки. Згадайте, що саме стає причиною карколомних пригод майже в будь-якій казочці? Діти не послухали дорослих – ось що. Причому це і в слов’янській традиції і в європейській. Червона шапочка не послухала маму і розповіла вовку куди й навіщо йде, Іванко не послухав сестру і напився отруєної води, дівчина спокусилася на яблуко від незнайомої бабусі, Телесик бавився надворі сам… таких зав’язоку сюжету – переважна більшість. Тобто бачимо чітку виховну складову – “не будеш слухатися, будуть проблеми і ще не факт, що їх можна буден вирішити”. Тут ще доречіно сказати, що оригінальні середньовічні казки були значно жорстокішими і не закінччувалися так добре, як тепер прийнято вважати.

А тепер подивимося на фільми жахів. І побачимо те ж саме – не підбирайте попутників, не пускайте незнайомців у дім, не ходіть у моторошні місця, загалом та ж сама виховна складова. Тільки більш наочно, із купою крові. І не випадково овновна цільова – це підлітки, адже їх найважче контролювати, вони все бажають робити наперекір і майже єдиним методом лишається залякування.

Так що фільми жахів – це казки нового часу. І лишається тільки дивуватися чому вони так подобаються переважній частині цільової аудиторії.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *