Може й не найсмішніша комедія року, але для разового перегляду дуже достойна стрічка, особливо якщо фільми про зомбі вас уже дістали. Тут пародія на всі витвори хворої уяви про живих мертвяків. І пародія смішна.
Власне це кіно можна ще віднести до жанру “постапокаліпсис”, адже дія відбувається в США після того як майже все населення перетворилося на зомбі. Тільки стиль обрано такий, аби не лякати зайвий раз, хоча всі класичні трюки фільмів жахів використано також. Передивившись це кіно ви можете вважати, що побачили все, що треба було побачити про зомбі – як вони рухаються, як гарчать, як виглядають, де підступно чекають свої жертви, і таке інше. Стьоб майже на кожному кроці. Також можна вважати, що це так зване роадмуві, тобто кіно про дорогу – тут герої їдуть у парк атракціонів. А ще це історія дорослішання одного з героїв. Загалом намішано багато всього, можливо саме тому інтерес не пропадає на першій третині, а тримається майже до кінця.
Вуді Харельсон у “Зомбіленді” на висоті. Грає такого собі “крутого” винищувача зомбі, цинічного, необтесаного але глибоко в душі доброго. Взагалі майже в кожному фільмі він не дуже далеко віддаляється від такого амплуа, тому думаю зіграти було без проблем. Але найкраще у нього вийшло зіграти фаната Біла Мюррея. Так експресивно. Взагалі сцена з Мюрреєм, який грає самого себе вийшла досить цікавою. Не такою як смішні сцени в більшості американських комедій. Це було скоріше схоже на те, що робив Джармуш із тим же Мюрреєм. Смішно, але не регіт, цікаво але з елементами подиву, неначе дивитися інопланетянське кіно про людей. Якась невловима різниця, яка робить усе ніби інакшим. Такий собі ліричний відступ всередині фільму.
Ну а самі зомбі десь під кінець уже трохи набридли. Дуже вже одинакові. І лише непрості стосунки між героями якось утримували сюжет. В цілому – шість із десяти. Дивитися якщо є вільний час і бажання розважитися.
Відгук про кіно / серіал
