Мітки: internet

Про EX.UA та файлообмінники взагалі

Щось швидко копірасти захисники прав інтелектуальної власності добралися до України. Майже одразу за мегааплоадом закрили ex.ua.

Причому не просто закрили, а за повідомленням ТСН намагалися зібрати дані про користувачів, які завантажували піратський контент.

З приводу цих подій виникає кілька протилежних думок. З одного боку люди створили крутий ресурс, вклали сили і час і напевно гроші, а з іншого – хто-хто, а вони то мали знати, що діють протизаконно і бути готовими до такого розвитку подій.

Інформація про “вилучені 200 серверів” – це звичайно лажа, міліція тупо рапортує про речі в яких не розуміється, це може означати, що операцію проводили не спеціалісти, відповідно ймовірне просто замовлення від когось із зацікавлених. Про це у вищевказаному матеріалі згадується – “Пісковий також не виключив, що причиною закриття EX.UA могли стати бізнес-інтереси.”

Те, що після цього “поклали” сайт МВС – стає уже звичною практикою в світі – іде протистояння між правовласниками, які реально знахабніли (про ці речі я окремо зроблю матеріал) і людьми, які взагалі не визнають такого поняття як інтелектуальна власність (це інша крайність). І сам факти примітний лише тим, що міліція не дуже думає про безпеку свого інтернет-представництва.

Розпачливі і гнівні реакції простих користувачів показують, що люди не готові поки що до реалій нового світу, а також не готові змінювати ці реалії. Як воно вийде насправді – пристосуються чи діятимуть – поки що невідомо. Якщо на Заході вже чітко визначилися співтовариства, які проголошують певні принципи (Партія піратів, церква копіїзму, вільні ліцензії та інше), то у нас це більше схоже на дитячий лемент циганчука, якому дали по руках за вкрадений пиріжок.

Ну і останнє: будьте пильні. Ніколи не реєструйте справжніх імен, або електронну пошту, яка може вказати на вас. Думаю наступним кроком будуть російські торенти, відредагуйте акаунти)))

Facebook вас використовує

Виявляється ваше ім’я фейсбук може використати у рекламі – якщо ви вподобали (лайкнули) якийсь продукт, його можуть показати іншим користувачам як вашу рекомендацію. Ось тут – детальніше і рецепт як цьому запобігти:

…є, – принаймні, поки що, – можливість відмовитись від використання вашого імені в рекламних кампаніях. Зайшовши у свій обліковий запис фейсбука, натисніть на посилання Accountу правому верхньому кутку. У висувному меню оберіть Account Settings→ Facebook Ads. (Налаштування – налаштування облікового запису – реклама на facebook) Якщо ви вперше заходите на цю сторінку, ви побачите вікно із поясненням, що «ваші налаштування приватності стосуються всього вашого контенту в Фейсбуку, зокрема й будь-яких повідомлень про вас у соціальній рекламі». Закрийте це віконце і, використовуючи меню під заголовком Ads shown by third party applications, оберіть No one. Зберігши зміни, ви можете бути впевнені в тому, що ваше ім’я та інша інформація не з’являтиметься у рекламі третіх сторін. Пересунувшись нижче до наступного висувного меню Show my social actions in Facebook Adverts to і також позначивши пункт No one (ніхто), ви опинитесь цілком і повністю поза «соціальною рекламою» від Фейсбука.

Про демократію і свободу слова на прикладі WikiLeaks

Всі агенції світу облетіла новина, що Амазон припиняє надавати хостинг для WikiLeaks (зокрема про це пише УНІАН). Мало того – автора ресурсу Інтерпол оголосив у міжнародний розшук. Як пишуть за “згвалтування і сексуальня домагання”. Очевидно, що держави (вірніше чиновники держав, в основному США) або зреагували повільніше ніж слід було, або не сприйняли всерйоз загрозу, яку для них становив цей скандальний ресурс. Але коли вже почали реагувати – то в повну потужність, тобто натисли всі кнопки які лиш можна було. Ось тут і відкривається справжнє обличчя демократії, яку США та інші так люблять нести всьому світу. Вистачило всього трьох пакетів документів аби американські урядовці повели себе гірше ніж китайські в плані припинення можливостей для існування ресурсу і навіть почали переслідування з сильними звинуваченнями, хоч і виникає питання чому про ці справи згадали саме тепер і чому аж таку увагу їм приділили. Тож нам тут в Україні доводиться лише сумно зітхати і чекати, що наші чиновники теж рано чи пізно (краще звичайно пізно) зрозуміють яку загрозу становить для них інтернет (наразі більше потенційну, бо попри наявність справді шокуючої інформації про декотрих можновладців від цього їм аніскілечки не гірше) і теж почнуть закручувати гайки. Ну і звичайно трохи сумно за міфом про “демократію” як таку. Хотілося все ж вірити, що як не в нас, то хоч десь це можливо.

Інтернет знищить журналістику

Знайшов текстик про суміжну до основної діяльності тему. Щось у тому є, особливо якщо глянути на розвиток місцевих онлайн-медіа.

Засновник відомого блогу TechCrunch Майкл Аррінгтон виступив з коментарями з приводу важкого положення традиційної преси.

На думку журналіста, друковані ЗМІ й справді знаходяться на межі зникнення, але головна проблема зовсім не в цьому. Інтернет, як це не сумно, привів до появи фастфуд-журналістики. Навіщо утримувати штат репортерів, оплачувати журналістські розслідування, якщо можна, не сходячи з місця, знайти в Мережі пару-трійку матеріалів на одну тему і переконфігурувати їх у власний текст? За даними пана Аррінгтона, цим не гребує навіть «Нью-Йорк таймс».

«Що мене лякає більше за все? – Запитує себе Майкл. – Поширення матеріaлов-на-швидку-руку, які згодом знищать ЗМІ, що займаються випіканням новин вручну. Це експансія дешевого, одноразового контенту, яка стає можливою завдяки новинних порталів і пошукових систем ».

Наприклад, є такий агрегатор – Demand Media. Щодня без жодних зусиль на цьому сайті з’являються чотири тисячі відеороликів і матеріалів, які фіксуються пошуковими системами як найпопулярніші. Трафік цього ресурсу, природно, зашкалює. У такій ситуації будь-кого, хто витрачає час і гроші на якісну журналістику, виженуть з бізнесу.

Поки на труднощі скаржаться тільки традиційні ЗМІ, зауважує пан Аррінгтон. Але незабаром до них приєднаються онлайн-журналісти, пригнічених мережевими нікчемами.

512

нарешті вдома знову нормальний інтернет. Цього разу зачекати довелося всього рік – це якщо порівнювати із попереднім, коли спочатку довго на модемі в 33,6, потім різні пакети від кабельного і вже аж зовсім недавно нормальний анлім. А тут рік посиділи на інтертелекомі і ось уже кабельне телебачення дотяглося із інтернетом. Я аж відвик уже був, тепер знову повертаються старі звички…

Поважаю

Коельо – молодець. Вікрив власний блог, де викладає лінки на піратські сайти де є його книги. І за публікацією на “Компьюленті” дуже задоволений, бо з часу як почав це робити продажі паперових книг зросли. Це те, про що писав Барлоу – вільне розповсюдження контенту НЕ заважає заробляти гроші митцям. Заважає лише корпораціям, що живуть на авторських правах.