Зазвичай у фільмах такого жанру мають бути якісь карколомні пригоди, або як мінімум надзвичайні ідеї. А тут із авантюрного маємо пограбування, ну окей, не зовсім уже банальне, але й тільки. Здається режисер усю увагу зосередив на іншому. А саме на акторах. Непоганий склад, проте всі у якомусь дивному для себе амплуа. Здається, що приймаючи рішення хто і кого гратиме вони сміялися донесхочу. Типу “А чи зможе Татум зіргати не мачо як завжди а такого собі вайлуватого сільського хлопця? А Джеймса Бонда ми тут перетворимо на трохи дивного рецидивіста-підривника.” І тому весь фільм був більше зосереджений на образах, які втілювалися акторами, аніж на власне авантюрі.
І ніби й задум хороший, інтрига є, але якось це все лишається ніби як фоном для з’ясування людських стосунків між героями. Окей, таке кіно теж потрібне, але я йшов не на це. У трейлері була авантюрна комедія “від творця 11 друзів Оушена”, а вийшла якась мелодрама. Пограбування загубилося десь між Великими Сімейними Цінностями і Справжньою Дружбою. Під саме пограбування теж було підведено неабияку моральну базу, ніби простого бажання простої людини вкрасти купу грошей у великої корпорації недостатньо. Вишло щось незрозуміле із невиразними натяками на колишні досягнення.
Загалом, моя оцінка 5 із 10. Дивитись варто, лише якщо ви дуже вже позбавлені альтернатив. Ну й ходити в кіно не обов’язково.
P. s. Образ підривника Джо Бабаха втілений Деніелом Крейгом – мабуть єдиний справді хороший момент (моменти) у цьому фільмі. Дуже порадував.
