Автостопом по галактиці – про життя, Всесвіт і взагалі

У нашому прокаті фільм вийшов саме так, хоча насправді перекладається як “Путівник по галактиці для тих, хто подорожує автостопом” ну та я розумію, що деякі англійські слова значно простіші, а довгу назву важче рекламувати. Це все дурниці.

Головне: я тепер знаю відповідь на питання “про життя, всесвіт і взагалі”. Знаю, але вам не скажу. Фільм подивіться тоді й ви будете знати.

Ще зворушив самий початок фільму, такий добрий-добрий: Землю знищують якісь потворні інопланетяни, бо на цьому місці буде проходити суперпуперміжзоряна траса.

Спочатку трохи незвично бачити акторів без зайвого кривляння (комедія ж) і весь час чекаєш, що хтось от-от або пукне, або впаде на зад, але потім, коли вже усвідомлюєш (це тому, що я не читаю ні описів ні рецензій), що фільм англійський (разом з американцями) – все стає на свої місця.

Раджу всім любителям фантастики – отримаєте море задоволення. Ну, а якщо не любителі – тоді просто подивитеся хорошу комедію.

До речі, книгу я прочитав уже після перегляду фільму. Один із рідкісних випадків, коли одне другому не заважає. Бо після прочитання я ще раз подивився фільм і знову отримав задоволення від перегляду. Можливо річ у тому, що знято все дуже близько до тексту (що не дивно, адже прізвище автора – Дугласа Аадамса – в титрах спливає кілька разів, він і продюсер і автор сценарію, єдине що “не” – не режисер.

Маю зазначити, що до стилю треба бути готовим. Це традиційний, консервативний англійський гумор із усіма його перевагами і недоліками – дуже тонка іронія, гротескові ситуації, характерні персонажі, складні і довгі речення, які немов поступово вкладаються у голову і вимагають уваги, аби розуміти в повній мірі, адже на кінець речення треба пам’ятати, що було на початку. Крім того дуже доречними є позакадрові коментрі, чого практично не буває у традиційних голівудських комедіях, напевно там вважають, що якщо не можна показати, щось смішне, то воно буде незрозумілим.

Не буду торкатися окремих моментів, хоч практично всі сценки та ситуації достойні обговорення, але тоді рецензія була би за об’ємом співвідносна з книгою. Але хочу зазначити, що попри всю абурдність того, що відбувається, питання які при цьому виникають геть не жартівливі. Починаючи від бюрократії, що приймає рішення не повідомляючи людейц які можуть від цього постраждати і закінчуючи головним питанням про життя, Всесвіт і взагалі…

Раджу також звернути увагу на героїв. Чомусь іноді виникає таке враження, що поряд із абсолютно сірим і ніяким головним героєм є люди (чи істоти), що могли б уособлювати його (і наші з вами) другі “Я” – божевільний президент Галактики, авантюристка Тріша, автостопщик та депресивний робот. Надто яскраво вони представляють певні людські якості, які час від часу беруть гору навіть у найнепомітнішій людині. Головне при цьому – “Не панікувати”.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *