Категорія: Ці дивні істоти – люди

Діти бирують

Вечір. Вікно відкрито. За вікном, десь у сусідньому дворі, плаче… Ні реве, причому потужно так якийсь малий дітвак. Спіймав себе на тому, що цинічно думаю “оце пристрасті, оце буря емоцій”. Зазвичай такі істерики у балуваних дітей бувають через якусь дурницю. Судячи із повної відсутності реакції кого б то не було уже протягом дсяти хвилин так і є. Але наскільки все ж діти живіші і безпосередніші, навіть коли шантажують когось.

Найвищий акорд

Сьогодні йду по вулиці з чохлом від гітари. Назустріч парочка середніх років. Обидва – і він і вона – п’яні вдупель, хоч час іще лише обідній і спека цілком літня. Він лише щось пробурмотів під ніс типу “ходят тут всякіє” а вона вслід почала кричати “А какой акорд самий висший берешь?”. Пройшов далі не реагуючи, а в голові крутиться – а реально який це акорд – “самий висший”?

Загадки менталітету: ні у кого ниє

Ходили сьогодні на базар, шукали зелень. Підійшли до одної з жінок, які стоять у ряд із пучками та купками всього того, що вродило. Питаємо чи є салат. Відповідь: “Ниє, нігде ниє і не глядайте!”

Звичайно ж, салат знайшовся буквально за 5 метрів, на лотку іншої продавщиці.

Це наскільки треба бути недоброзичливою людиною, аби категорично заявляти “нігде ниє”! Невже ота жінка мала би більше щастя, якби ми їй повірили, тут таки розвернулися і пішли додому? У чому вигода/прикол/радість? Поясніть, бо я не розумію. Ну ок, це бізнес (ги-ги), не хоче, аби конкуренти збагатилися (ще за пучок салату куплять собі мерседеса), але ж якщо у тебе нема асортименту, для чого запевняти, що ні в кого нема? Ні, я реально не розумію.

Кожен розважається як може

Наші поїзди – ще та кунст-камера і публіка тут дуже різноманітна. Трапляється й прикольна. Сьогодні був свідком як один чоловік тролив півдесятка єговістів. Ті єговісти зайняли пів-вагона у Берегові і судячи з поганої російської та румунської їхали кудись в район Білої церкви та Солотвина. До речі, вже не вперше бачу їх на цьому маршруті. Майже всі – пенсіонери, тобто їздять безкоштовно. Смішно дивитися як вони ходять по вагону і не мають до кого причепитися, бо майже всі свої, нема кого переконувати. А той чоловік сам зголосився, мабуть йому було нудно і десь пів-години майстерно доводив, що знає біблію краще за них і з цитатами говорив їм речі, що усі переконання ставили з ніг на голову, причому змушував знаходити ті цитати в книзі і перечитувати. До такого рівня дискусії єговісти були неготові, частина чоловіків підходили намагаючись підтримати своїх, але за дві хвилини відходили трясучи головою мов намагаючись вигнати щойно почуте. Лишилися тільки найупертіші, власне ті хто сидів поряд і просто не мав куди втекти. Сам я не люблю сперечатися на релігійні теми, але це було прекрасно, особливо теза про те, що проповідувати треба тим, хто не знає імені Христового, підкріплена цитатою і питанням “чого ж ви до християн чіпляєтеся?” Загалом молодець дядько. Троль 80 lvl.

Баба-Йожка!

Бачив уранці як маленький хлопчик кричав показуючи пальцем на циганку з мітлою “Баба-Йожка! Мама, дивися, Баба-Йожка!” Мамі було дуже незручно, вона тихо намагалося вгамувати малого. Хоча мабуть сама доклала свого часу руку до створення класичного образу, адже звідкись він у хлопчика взявся. Варто додати, що таки було схоже:-)

Цікава реакція на заміну міністра освіти

Сьогодні дізнався, що вже завтра буде представлення нового міністра освіти. Табачника, звичайно, треба було давно копнути в гузицю і ще й судити було би не зайве, але цікава реакція людей причетних до освіти на цю подію: “Знову будуть нові підручники друкувати”. Що чітко показує рівень довіри до будь-яких змін у владі і песимістичні очікування результатів від цих змін. На жаль досвід показує, що у більшості випадків так і є.

Про тепло

В Україні тисячі, десятки тисяч людей працюють на Росію, збільшуючи обсяги потрібного нам газу і відповідно кількість грошей які ми віддаємо. Причому це не вороги, на засланці, а звичайні, недурні ніби громадяни. Як вони це роблять? А елементарно – відчиняють вікна, коли в офісі стає надто жарко. Температура стає більш комфортною, а от котельня працює при цьому на повну потіжність. Вчора я був у величезному залі, який також непогано опалюється. Там було відчинено двері на балкон, відчинено судячи з усього давно, бо вже було навіть холоднувато. Ми займалися дві години і за цей час ніхто не прийшов перевірити, тобто якась падла відкрила двері і пішла собі. От як можна про щось говорити з такими людьми? Про якусь економіку, екологію, взагалі про що небудь. А ви кажете “революція”.

як можна і рибку з’їсти і …

Сьогодні хвилин десять стояв у черзі в продуктовому магазині. Переді мною була аж одна жіночка, але вона дуже довго не могла обрати “пісні цукерки”. Люди, у мене реально слів бракує – то сміятися хочеться, то чогось матюкатися.

Ну які в біса пісні солодощі можуть бути? Тобто чисто технічно – можливо. Без молока там, або інших продуктів тваринного походження. Але ж сама концепція посту не базується лише на технічних моментах. Це духовна практика. Яка, між іншим, передбачає відмову від спокус. Тобто від солодощів в тому числі. І навіщо тоді постити, якщо винахідливі підприємці вже продають “пісні цукерки” і можна собі ні в чому не відмовляти? Якась маячня. Не розумію.

Казки і фільми жахів як інструкція

Сьогодні Хеловін, який уже міцно увійшов у голови та серця молоді, хоч ніколи не відзначався у Закарпатті. Ну але глобалізація та мас-медіа продукти зробили свою справу. Я вже певний час ламаю собі голову над привабливістю всіляких спроб злякати себе і ближніх і не знаходжу відповіді – ну що може подобатися в усілякому жахіттю?

Але я, здається, розумію чому існують фільми жахів. (більше…)