Хранителі ставлять несподівані питання, або як “комікс-фільм” може бути “артхаусом”

Здавалось би, чергова історійка про суперменів – людей у масках і чудернацьких костюмчиках, принаймні на початок перегляду нічого більше, аніж подивитись на карколомні трюки та комікс-сюжет, я не очікував. І жорстоко помилився. Кіно виявилося глибоким і важким. І при тому, що все вище перераховане також було в наявності, паралельно розгортається геть альтернативний кінопогляд, який раптово виходить на перший план і шокує, перевертає з ніг на голову, грає не за правилами, а тому перегляд із задоволення став напруженими роздумами і емоційними “гірками”.До речі про альтернативність – реалії світу у цьому фільмі також трохи відрізняються. Наприклад у США Ніксона не погнали у відставку і він навіть обирається на третій термін (розумію, що для більшості це майже нічого не означає, але повірте, можливо навіть мапа світу була б зовсім інакшою, якби такий варіант було втілено).
Також дуже велику роботу пророблено художниками – візуалізація кінця семидесятих, а ще ретро-футуризм та втілення образів класичної американської фантастики 1950-1970 років просто вражає. Дуже красиво і дуже стильно. Ірреальний світ постає з фотографічною чіткістю і це справляє надзвичайне враження. У цьому плані – один з найкращих фільмів, що я дивився останнім часом.
Про спецефекти навіть писати не буду. У проектах такого рівня погано бути не може, практично всі фільми це підтверджують і “Хранителі” не є винятком – все фантастично і видовищно, як і має бути.
Але якщо візуально, це просто хороше кіно про супергероїв, то за змістом, за внутрішнім світом – реальна драма. Дуже напружена, дуже глибока драма як власне самих “суперів”, так і людей, що їх оточують. Одне з головних питань малюють червоною фарбою на вітрині магазину під час заворушень “Хто сторожитиме сторожів?” І це не просто собі питаннячко, це одна з головних проблем, що стосуються всіх спецслужб, армій та інших подібних утворень. Адже при створенні всі схожі структури декларують боротьбу за якісь хороші речі – безпеку громадян, демократію, стабільність та багато іншого. Але ХТО може перевірити, чи притягти до відповідальності людей, які мають суперздібності, або (до прикладу) спецслужбу, яка значно сильніша за будь-яке об’єднання громадян. Очевидно лише вони самі. А вони якраз і є такими ж людьми, як і всі навколо. З усіма слабкостями та вивертами, от лише силу вони мають неймовірну. Це не заважає їм чинити паскудства, які навіть для “поганих хлопців” у кінематографі є не дуже поширеними. Супергерої не просто такі ж люди – вони гіпертрофовані. Вони борються зі злочинністю, але принаймні один із них, той кого називають “Комедіант” відкрито показує, що йому подобається бути жорстоким. І не завжди ця жорстокість спрямована саме проти негідників. А його колеги мовчать, тому, що в глибині душі знають – він правий, як це не страшно.

Це перше кіно, в якому я побачив не картонних “білих” та “чорних” героїв. І хоч всю внутрішню складність спромоглися показати лише для одного героя, для інших кількох залишивши досить слабкі ігри “поганий став хорошим а потім знову поганим”, оця багатогранність дуже чіпляє за живе. Тому, що відповіді так і немає – негідником був “Комедіант” чи “хорошим хлопцем”. Кожен може витрішувати сам.
Моментами фільм не просто жорсткий, він майже на рівні гірших російських зразків “чорнухи”, майже трешовий фільм жахів. Кров, поламані кістки, стрілянина, шматування і надприродні аннігіляції – всього цього у фільмі більш ніж достатньо. От лише тут це все працює на ідею, а тому не здається зайвим, зробленним лише щоб полоскотати нерви. Дуже не раджу дивитися з дітьми.
Ще одна з велетенських проблем, піднятих у цьому фільмі – скількома можна пожертвувати, аби врятувати людство. От ви як думаєте? У реальності “Хранителів” один “супергерой” організував загибель кількох мільйонів. Це зупинило світову війну, тобто мільярди лишилися жити. І знову ніякої відповіді, лише питання. Може й абстрактне (навряд чи комусь із нас доведеться приймати таке рішення) але від того не менш цікаве і складне.
Взагалі та увага, яку спрямовано на моральні аспекти у фільмі “Хранителі” викликає величезну повагу. Дуже нестандартне кіно, його підтексти, аллюзії, прямі цитати і головне, його питання абсолютно не типові для “фільмів-коміксів”, я не здивуюся, якщо з часом це кіно буде проходити в категорії “артхаус”, а не “блокбастер”.
До речі, це перше кіно в якому показано секс “супергероїв”. Без порно, звичайно, але й без цнотливих затемнень і романтичних розмитостей, навіть теми пов’язані із здібностями “суперів” та їх костюмами і масками обіграно. А ще це перше кіно, у якому подано легенду про появу “супергероїв”, хоч і навряд чи правдиву, але цілком можливо набільш наближену до реалій. Не буду переказувати і так відкрив купу сюжетних моментів)))
Ну і нарешті це перше кіно, яке при всьому захопленні я навряд чи захочу часто переглядати.
Найвища оцінка.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *