Я очікував значно гіршого. У наш час здивувати кого небудь спецефектами і технологіями так важко, що кіношники мали б не спати ночами намагаючись вигадати щось вражаюче, і все одно загальний рівень фільмів попри бездоганність картинки не дуже високий. Тому це кінце мене приємно здивувало. Воно вийшло на диво хорошим.
Загальне враження: екшн, екшн і ще раз екшн. Стільки дії на метр плівки мабуть ще не було в жодному фільмі. Окрім незначних вкраплень лірики і спогадів героїв тут усе підпорядковано шаленому ритму – весь час хтось когось доганяє, з кимось б’ється, щось кудись летить, перевертається, вибухає. Все дуже драйвово і красиво – я зрадів, що дочекався показу на великому екрані.
Хоч здавалося, що сказати якесь нове слово у цьому плані буде важко – видовище вийшло справді дуже захоплююче. Особливо сподобалися гонки за “Хаммером” із лиходіями по Парижу, це варто побачити. Як і власне все інше. Склалося враження, що для фільму використали всі найновіші технлогії доступні Голівуду, така собі виставка досягнень в жанрі “action”. Утім все це було би просто набором красивих кадрів, але режисер зумів вдихнути справжнє життя. Сюжет, хоч і не дуже оригінальний усе ж тримав увагу в тонусі – знову спроба показати наскільки небезпечними можуть бути нанотехнології, причому як у відношенні до матеріальних об’єктів так і по відношенню до людини, зокрема питання чи можна за допомогою нанотехнологій керувати людиною лишається відкритим. І особливо вдалися герої. Дуже цікаві і яскраві образи, не всі звичайно. Зокрема чорношкірий актор, який багатьом можливо запам’ятався по фільму “Не погрожуй південному централу, сидячим у себе в кварталі” (ви не бачили це кіно? негайно шукайте – прикольна комедія), несподівано органічно став військовим із непоганими фізичними даними і, думаю, саме завдяки йому кіно не перетворилося у пафосний комікс, як на жаль стається із багатьма екранізаціями, а було наповнене здоровим гумором і тому легким та приємним.
Найгірший образ – головна героїня. Абсолютно неприродна і тому псувала в міру поява на екрані все що могла. Взагалі не дуже розумію, коли на ролі яскравих і ефектних жінок беруть милих дівчат із ніжними обличчями – те ж саме, що взяти Джета Лі на роль героя-коханця. загалом цей нюанс мене трохи розчарував, але в цілому кіно цілком заслуговує перегляду на великому екрані – хороший спосіб насолодитися видовищем і розслабитися в кінці трудового тижня.
Особиста оцінка: чотири з п’яти.
Відгук про кіно / серіал
