Той, хто бачив попередні частини, можливо погодиться зі мною. Перша була (як це й водиться) дуже хорошою – новий чудовий світ, прекрасні герої, смішні пригоди, “правильні” установки (ну там дружба, взаємовиручка і т.п.) Загалом суцільне задоволення, уже й не пригадаю скільки разів я її дивився. Крім того це був один із перших повнометражних мультфільмів із 3Д-графікою – їх тоді взагалі можна було полічити на пальцях однієї руки. Але йшов час, з’являлися нові мультфільми, і на їх фоні друга частина пригод мамонта, лінивця та шаблезубого уже виглядала геть не так яскраво. Особисто я другу частину ледве додивився всього один раз. І тому вчора, збираючись до кінотеатру мав певні сумніви та острахи – а чи не дарма буде потрачено час? Яким же було моє полегшення, коли вже з перших хвилин стало зрозуміло: ця частина – крок уперед, та не просто крок, а потужний ривок, який повернув “Льодовиковому періоду” в моїх очах геть усі почесті і статус одного з кращих мультфільмів. Чудовий, смішний, добрий, захоплюючий, драйвовий, насичений, іронічний, привабливий – це лише перше, що спадає на думку, коли намагаюся знайти слово, яке б характеризувало здавалось би простий мультик. Я отримав справжню насолоду від перегляду. До речі, вже давно мені не траплялося реготати над жартами та ситуаціями разом із усім залом – просто фантастичне відчуття.
Трохи про сюжет та героїв. Вони подорослішали. У мамонта є подруга і от-от з’явиться дитина, шаблезубий думає, що він уже старий, а лінивець хоче сім’ю і дітей. Власне із цього бажання усе й починається, бо він десь знаходить три яйця і починає з ними носитися як із дітьми (їх звуть Жовток, Білок та Яйко)))). Не дивно, що одного прекрасного ранку яйця тріщать і з них з’являються… динозаври! Вірніше такі смішні маленькі тиранозаврики, тиранозавренята. Художники явно коли їх малювали, надихалися образами малих цуценят, дуже вже схожі поведінка, міміка, рухи – усе те, що мимоволі викликає замилування і навіть у дорослих дядь якесь дивне бажання сказати “ох ти ж мацюпусінький”. Загалом дуже симпатичні звірята. Утім тішилися лінивець із малими недовго, бо прийшла мама. Отут усі герої сказали “Ох, ні фіга собі” – бо мама була справжнім тиранозавром. І вхопивши дітей за хвости понесла їх додому. А разом із дітьми прихопила й лінивця. От і довелося мамонту, вірніше мамонтам, шаблезубому та опосумам (які з’явилися у другій частині) рушати на допомогу. А потрапили вони у класичний “загублений світ” практично за Конан Дойлем – у підземних порожнинах, близько до гарячої лави процвітає світ динозаврів. Описувати пригоди героїв невдячна і важка справа, тому не будемо. Зазначу лише, що глядачі познайомляться із новим персонажем і опиняться у вирі справді карколомних пригод.
Якщо чесно, то дуже шкода, що поблизу немає кінотеатру “IMAX”, адже цей мультфільм було зроблено для перегляду у 3Д і після “Монстрів проти чужинців” я можу тільки уявити НАСКІЛЬКИ кращим мав бути перегляд. Але візуальна частина ще далеко не все. Сам сюжет, що змушує співпереживати героям, а, найголовніше, жарти та діалоги – складають чи не більшу привабливість цього мультфільму. Цю тенденцію спробували ще в “Шреку” – жарти для дорослих, навряд чи зрозумілі дітям. Але саме у “Льодовиковому періоді 3” я побачив настільки хорошу роботу. О, діти не були обійдені увагою, але сила силенна найрізноманітніших нюансів призначалася саме дорослим. Були моменти, коли в залі чувся басовитий регіт чоловіків, іноді сміялися всі дорослі, іноді всі разом із дітьми, загалом чудова багатопланова робота сценаристів, які врешті зрозуміли, що розважати треба і дорослих, які прийшли разом з дітьми.
Ну і говорячи про гумор не можна не згадати шаблезубу білку, яка з самого початку тішить усіх нескінченною гонитвою за жолудем. Тут пригоди білки стали не просто вставками в основний сюжет – це паралельна історія, не менш цікава, аніж основна, адже тут білка, яка насправді чоловік знайомиться із конкуренткою – спокусливою такою білочкою. Я гарантую, що ви будете сміятися зі сцени, де білка-чоловік перетягує кам’яний диван… Якщо ви звичайно вже настільки дорослі, аби зрозуміти про що йдеться.
Ну а закінчити хотів би закликом – обов’язково дивитися, обов’язково в кінотеатрі, обов’язково всією сім’єю!
Відгук про кіно / серіал
