Перед походом у кіно ми передивилися попередні три частини, аби згадати всі події і бути готовими зануритися у світ, де живуть Джон Коннор та Термінатор. За хронологією четверта частина знаходиться посередині між третьою та першою – Джон уже дорослий, уже боєць Опору, уже майже лідер (однак ще не зовсім), а того Термінатора, який СПРАВЖНІЙ (у виконанні Шварценеггера) ще не зробили.
Однак починається кіно зовсім з іншої людини. Очевидно творці фільму вирішили, що історія Коннорів уже й так всім зрозуміла, а тому не може містити якихось різких відхилень, адже інакше буде порушено логіку подій, а вона й так заплутана до стану “голова болить, якщо про це думати”. Тому історія, яку нам показують, дотична, але геть окрема, і маю сказати не менш цікава.
Традиційно не хотів би говорити про сюжет, аби не псувати враження людям, які ще не бачили стрічки. Скажу лише, що сама ідея і проблема, піднята в цій частині, дуже цікава з огляду на сучасний розвиток технологій. Можна сумніватися в існуванні Скайнету, або можливості створення найближчим часом людиноподібних бойових роботів, але практично завтра, думаю, вже можна буде робити те, що зробили з головним героєм (не Джоном Коннором, він тут усе ж має другорядне значення, хоч його роль у подіях і велика). До речі сам Коннор саме в цьому фільмі нарешті перетворюється із хлопчака-песиміста (2-а частина), а потім затюканого наркомана (3-я частина) у борця, героя, а потім і лідера Опору, причому перетворення це відбувається прямо на наших очах. Підозрюю, що для сценаристів та генераторів ідей досить важко творити у світі, який вигадали до них і події, які є знаковими також уже прописано, однак тут вони справилися дуже добре – фільм не викликає враження нашвидкоруч зв’язаних кінців та уривків – це реально пост-перед-історія до інших частин і органічно доповнює їх.
Світ у цій частині прогнозовано похмурий, однак не до повної темряви, як показували майбутнє у першому фільмі – тут повстанці мають потужну зброю, підводні човни і навіть авіацію, а Скайнет лише нарощує армію. Уже давно стало модно фарбувати світи у певні кольори, найбільш яскраво це проявилося в “Матриці”, де сама матриця має зеленуватий відтінок (натяк на колір перших моніторів), а світ Зіона та “Навуходоносора” синюватий. Так от – 4-й “Термінатор” – сіро-коричневий, дуже стильний у візуальному плані і, звичайно ж, масштабний та вражаючий як видовище, було б дивно, якби для такого проекту не застосували ВСІ можливі технічні засоби. Вони навіть Арнольда показали- куди ж “Термінатор” без нього, утім на жаль не справжнього і це було помітно (може я надто прискіпливий) – його відтворили за допомогою комп’ютерної графіки.
Моя оцінка – тверді чотири бали з п’яти. П’ять не дам, бо це оцінка для другої частини, яка все ще лишається найкращою. Дивитися обов’язково на великому екрані.
Відгук про кіно / серіал
