Я взагалі не знаю чому подивився цей фільм. Можливо тому, що симпатичний здавна герой, а ще це фільм БіБіСі, а після Доктора Хто мені дуже подобаються їхні фільми, їхня мова і взагалі оте невловиме, що відрізняє англійський кінематограф від американського. Але жанр – драма – це взагалі не моє, тому більшу частину я розривався між бажаннями додивитися і вимкнути. Врешті решт так і не вимкнув.
Хороший актор хоч і в дуже жалюгідному образі, загальна депресивність сюжету, цікаві побічні герої, якісь загальнолюдські питання про життя – все це перемішано саме в ту суміш, що тримала на межі між цікавістю і неприйняттям.
Мова йде про останню справу Шерлока Холмса (вже вкотре і в кіно і в літературі фігурували ці слова – “остання справа”). Котра стала кінцем кар’єри і не давала йому спокою до самої старості. Не те щоб дуже заплутана але надто замішана на емоціях, таких чужих знаменитому детективу. Події розгортаються одразу в трьох часових відрізках, але слідкувати за ними просто. І непросто водночас, бо на екрані ми чітко бачимо людину наприкінці життя, людину, що втрачає найцінніше і це дуже складно дивитися, якщо співпереживати (а інакше для чого дивитися?). Крім того ще намішано соціальних проблем, трохи психології, загалом коктейль так собі.
Є, звичайно й світлі моменти (окремо пейзажі – це щось справді красиве), але загальний психофон саме для любителів драми, тому мабуть не буду радити для перегляду, хіба комусь треба для катарсису.
