Некерований: про скажений товарняк та героїзм

Героїзм – це коли одні люди виправляють помилки інших. Саме ця фраза якнайкраще характеризує “виробничий екшн” із Дензелом Вашингтоном у головній ролі. Ніколи б не подумав, що такий жанр можливий, хоч після “ватиканського бойовика” (Ангели і Демони) задавалось би може бути всяке. До речі цей фільм один із небагатьох блокбастерів про те як працюють люди і цим він надзвичайно імпонує, а то всілякі поліцейські, бандити, супергерої і тому подібні класичні персонажі давно встигли набити оскомину. Бо зазвичай Голівуд лише позначає працю героїв кількома репліками і 3-4 сценами в офісі чи де там вони працюють. Може воно й виправдано – пересічному глядачеві нецікавий процес роботи, йому цікавий відпочинок, емоції та адреналін. Так склалося, що у цьому фільмі все поєднано.

Засновано стрічку на реальних подіях (я навіть знайшов одне речення про це у останньому романі Ліни Костенко). Через помилку машиніста на колію вийшов товарний поїзд без людей. І в його складі були кілька цистерн із надзвичайно отруйною речовиною. Щоб зупинити небезпечний товарняк було використано кілька варантів і всі вони не спрацювали. Так склалося, що на тому ж відрізку залізниці був інший потяг із дуже досвідченим машиністом та його молодим напарником. Оці двоє й вирішили спробувати власними силами зупинити некерований товарняк.

Треба сказати, що фільм вийшов якісний. Дуже сильно передано атмосферу вантажної залізниці, не знаю наскільки правдиво, але все виглядає прямо як у житті – без прикрас (ну аж поки не починаються карколомні трюки в самому кінці, думаю тут багато що перебільшено). Дуже яскраві персонажі, просто не може не викликати поваги професіонал своєї справи, до слів якого на жаль прислухалися не одразу. Утім підозрюю, що в Україні йому б взагалі нічого не дозволили. Та й скільки їх у нас залишилося? Але ми про кіно.

Голівуд не прогадав узявши за основу реальні події, фільм дуже цікавий і насичений, змушує і похвилюватися і поспівпереживати. На великому екрані з хорошим звуком прекрасно відчувається якою руйнівною силою можуть бути такі здавалося б “мирні” машини як тепловози. І це підкреслює сміливість людей, що взялися за виконання складної і небезпечної роботи. Це саме той різновид героїзму, який лише й має право на існування – зважене, засноване на знаннях та досвіді намагання врятувати людей. Думаю, що головному героєві не дуже й хотілося все це робити, але в той же час він чітко усвідомлював – треба.

І саме це – момент істини, а все інше – видовище для кіно.

Окрема тема для роздумів – безвідповідальність яка призводить до катастроф. Хоч у фільмі цей момент пом’якшено – все почалося не з самого факту порушення машиністом правил безпеки, а коли механізм гальмування в тепловозі сам вимкнувся. Але суть від цього не змінюється. І стає трохи лячно якщо замислитися від чого залежить безпека людей, від яких найменших дрібниць, не кажучи вже про те, що людський фактор завжди був найбільш ненадійним. У героїв цього фільму не було б необхідності ставати героями. Не знаю як ви, а я за світ у якому герої непотрібні. Ну хіба що в кіно.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *