Мітки: Чи варто подивитися

X-men: apocalypse – мутанти красиво рятують світ від мутантів

apokalipse

Заголовок не слід сприймати всерйоз. Звичайно, що не було би мутантів (узагалі) – то не було би й проблем, які героїчно вирішують… гм… герої. Але ж і кіна б тоді не було))
Крім того треба зазначити, що це одна із небагатьох франшиз, які ще тримають високий рівень після стількох серій, а оця остання особливо вдала, як на мій невибагливий погляд. (більше…)

Angry birds movie – у кіно люті пташки більш об’ємні

angrybirds

І це буквально у всіх сенсах: по-перше тривимірне зображення, а по-друге тут у героїв не просто траекторія і кількість завданих пошкоджень, а цілі історії, які роблять їх більш живими. І при цьому менш лютими. (більше…)

Мерзенна вісімка / The Hateful Eight – прохідний детектив у вестерн-декораціях

hatefuleight

Чи то з Тарантіно вже щось не те, а чи з моїми смаками, але фільм не викликав захвату. Ні, в цілому непогане і стиль важко сплутати – як завжди повно крові, яка мало не на глядача хлюпає, чудові актори, є смішні моменти, є трохи епатажно-шокуючі. Але в загальному все це не склалося (на мою особисту думку) у щось культове, як було із попередніми роботами цього режисера. У кіно ходити не раджу (дубляж, до речі сподобався по тексту але абсолютно ніякий у плані озвучення), краще дочекатися в оригіналі з титрами.

Спектр / Spectre – завершення бондіани?

James_Bond_Spectre

Власне писати повноцінний відгук на цей фільм нема сенсу. Добротно зроблена четверта частина пригод Крейга в ролі агента 007 не просто така ж якісна як і попередні три. Вона логічно їх об’єднує і завершує. Тому, всі, кому останні фільми про Бонда сподобалися – мусять подивитися, а кому ні – то мабуть таки не варто. Сюжет, актори, динаміка, напруга, погоні, перестрілки – все на місці. Класика.

Додам лиш, що на великому екрані все ж декотрі сцени реально вражають своєю масштабністю навіть без 3Д. А декторі красою, головним чином краєвади та панорами міст.

Ну і ще (для людей, що трохи розуміються) – зверніть увагу на перші кілька хвилин – як вони це зробили? Величезний шмат, що включає в себе парад мерців, готель, поїздку в ліфті, кімнату, прогулянку дахами знято єдиним шматком, жодного монтажу (чи то мені здалося?)!

Містер Холмс / Mr Holmes – яскравий спалах перед згасанням

mrholmes

Я взагалі не знаю чому подивився цей фільм. Можливо тому, що симпатичний здавна герой, а ще це фільм БіБіСі, а після Доктора Хто мені дуже подобаються їхні фільми, їхня мова і взагалі оте невловиме, що відрізняє англійський кінематограф від американського. Але жанр – драма – це взагалі не моє, тому більшу частину я розривався між бажаннями додивитися і вимкнути. Врешті решт так і не вимкнув.

Хороший актор хоч і в дуже жалюгідному образі, загальна депресивність сюжету, цікаві побічні герої, якісь загальнолюдські питання про життя – все це перемішано саме в ту суміш, що тримала на межі між цікавістю і неприйняттям.

Мова йде про останню справу Шерлока Холмса (вже вкотре і в кіно і в літературі фігурували ці слова – “остання справа”). Котра стала кінцем кар’єри і не давала йому спокою до самої старості. Не те щоб дуже заплутана але надто замішана на емоціях, таких чужих знаменитому детективу. Події розгортаються одразу в трьох часових відрізках, але слідкувати за ними просто. І непросто водночас, бо на екрані ми чітко бачимо людину наприкінці життя, людину, що втрачає найцінніше і це дуже складно дивитися, якщо співпереживати (а інакше для чого дивитися?). Крім того ще намішано соціальних проблем, трохи психології, загалом коктейль так собі.

Є, звичайно й світлі моменти (окремо пейзажі – це щось справді красиве), але загальний психофон саме для любителів драми, тому мабуть не буду радити для перегляду, хіба комусь треба для катарсису.

Марсіанин / The Martian – захоплююча фантастика про космічного Робінзона

martian

Я довго вагався, чи йти на це кіно, бо відгуки були дуже суперечливі, але врешті зорі склалися так, що був час і можливість, тож я пішов.
І не пошкодував.
Останній фільм такого типу – це “Гравітація”: наукова фантастика без надмірних перебільшень, можливо із деякими надто сміливими припущеннями, але не більше. На фоні великої кількості голівудського продукту, який лиш відносно можна віднести до жанру SciFi, це безумовно варте уваги і поваги.
Одним із факторів, що утримував мене від перегляду був вибір актора на головну роль – ну не люблю я Мета Деймона. Утім треба зазначити, що тут він зіграв непогано. А оскільки переважну частину екранного часу в кадрі був саме він – то це мабуть я його раніше недооцінював.
Сюжет досить простий – під час неочікуваної евакуації через бурю, команда астронавтів губить одного чоловіка і злітає вважаючи його мертвим. А він отямився через якийсь час, повернувся на базу і намагається вижити в умовах, що практично виключають таку можливість. Далі сюжетна лінія роздвоюється – до виживання додаються намагання НАСА його врятувати. Але все ж головною залишається саме постать героя і його дії.
Час від часу у фільмі просто проскакують великі періоди – у кіно не можна втиснути всю книгу, час обмежений і це трохи змазує психологічний ефект. Крім того, мабуть для більшого позитиву сценаристи додали купу жартиків і комічних моментів, тож перегляд попри переймання долею чоловіка на Марсі ще й веселить.
Декотрі коментатори в мережі скаржаться, що це не трилер, як було заявлено в анонсах. Ніколи не розумів цієї тяги до гострих відчуттів. І переважну частину часу – це справді не триллер. Але перцю вистачає, особливо в останній частині, за це не хвилюйтеся))
Що ще сподобалося (коротко)
– дивитися в 3Д, моментами реально неймовірно круто!
– як належне той факт, що людству таки необхідно освоювати космос – без питань типу “навіщо”.
– рівень професійності (може це лиш кіно), якщо вже ти в космосі, то навіть будучи ботаніком все одно вмієш майже все, що потрібно. Те ж саме по спеціалістах НАСА. Вчитися, і вчитися, і ще раз вчитися і вміти знання застосовувати – ось чого не вистачає конкретно нашому, українському, суспільству.
Загальна оцінка 7,5 із 10 – варто подивитися (особливо, якщо ви любите фантастику).

Хто я / WhoAmI – нарешті хороше кіно про хакерів

WHOAMI_01
Німці зняли реально дуже хороше кіно про хакерів. Щоправда це вийшов більше кримінальний тріллер, та й ідеться більше про людей, ніж про хакінг, але тим не менше.
В першу чергу тому, що тут у мінімальній кількості присутні ляпи притаманні голівудським блокбастерам про хакерів (ну, хто бачив, знає))
По-друге, спочатку я переживав, що все це виявиться черговою версією Бійцівського клуба – як у серіалі “Містер робот”, коли спочатку все класно й цікаво, а під кінець тупо. Але сценаристи дуже непогано цю тему обіграли і запропонували несподіваний розвиток.
Ну й по-третє, фільм крім кількох моментів із вечірками дуже динамічний і якісно зроблений, його реально цікаво дивитися.
Приємно, що у фільмі попри всі неймовірні хакерські вміння дуже добре розкрито головну причину успіху всіх атак – людський фактор. Людина – найбільш слабке місце в будь-якій системі, це факт))
Все разом і склалося у мою оцінку – 8 із десяти – “варто”.

Ex machina – одноразовий шедевр?

ex-machina

Подивився я Ex machina. Не люблю такий стиль у фільмах, не люблю таку атмосферу АЛЕ потішили кілька цитат із класики кіберпанку та старих фільмів і це реально ЄДИНЕ кіно останнього часу яке може вважатися науковою фантастикою. Для прикладу перед тим дивився про робота Чаппі – казочка для дітей молодшого шкільного віку лиш із стріляниною і Х’ю Джекманом, по маразму десь на рівні із трансформерами.

А в цьому фільмі навмисне мінімалізовано всі фактори, що можуть відвернути увагу від суті, навіть інтер’єр будинку ексцентричного мільярдера дуже аскетичний – прямі лінії, мінімум декору, живій людині там має бути як мінімум незатишно. Але це все працює на посилення напруги і більший психологізм.

Власне головне питання фільму – це тест Тьюрінга – чи може штучний інтелект думати. Лише дещо ускладнений.

Це поверховий шар. Якщо копнути глибше, то там проблема, над якою ламають голови тепер – бо часу лишилося вже обмаль – кращі мислителі світу. наприклад Стівен Хокінг та Білл Гейтс саме через це питання категорично проти створення штучного інтелекту. Яке саме – здогадайтеся, не буду ж я спойлерити))

Це реально зараз відбувається. нема гарантії, що в якомусь будиночку у лісі… ну ви розумієте… Тим більше там чітко вказано хто саме це робить – аналогії із найбільшим пошуковиком більш ніж прозорі.

Цікаво, що думки глядачів діаметрально протилежні, одні кричать “шедевр” інші ж “фігня”. Істина десь посередині. Фільм безперечно дуже сильний. Але одноразовий. І не вартий походу в кінотеатр, тому, що навіть з мобільного телефону ви побачите все, що потрібно.

Jupiter Ascending – Юпітер, що сходить: красиве ніщо

ja

но… позерав им Схід Юпітера, чи краще Юпітер, що сходить, неважливо. Загалом я радий що не пішов до кінотеатру на це… кіно? ні не кіно, так… шикарний набір спецефектів, реально просто бомба і… і все.

По мойому Вачовські це бренд, а не реальні люди, і першу Матрицю робили зовсім не ті, що тепер сього Юпітера. Ну добре, хай казка, хай не фантастика але ж блін і в казці якось має бути все пов’язано одне з одним! Таке враження, що сценаристи прямо по ходу написання вносили правки продюсерів, чи хто там вирішує, що має бути в кінові. От пишуть вони припустимо сцену розмови героїв про генетику і тут вривається хтось і кричить “А любов забули!” і в сценарій зразу наступним реченням пишуть “Я тебе люблю”. І таких моментів куча.

І ще батальні сцени так прописані – “Бій із найманцями – 1 хвилина, бій на літаючих штуках (Петре, який там у нас бюджет? – До фіга! – О, кльово) – 5 хвилин.” Щоб уже всі, хто зазвичай скаржиться на нестачу спецефектів нарешті не мали до чого придертися, а може й встигли на кухню за бутербродом.

Ну, до основної ідеї претензій нема – інтриги, скандали  – все у кращих традиціях Желязни з його принцами Амбера. Але якось все провалено у деталях, у діалогах часто взагалі ніякого сенсу, мабуть діалоги просто щоб показати обличчя акторів хоч кілька разів за фільм, бо літаючий чоловікособак (черевики – клас, я такі хочу) уже на десятий раз трохи набридає. Більше про акторів ні слова, вони не винуваті, що підписалися на таке.

Ну і вибачте за спойлер – героїня вижила – але я просто не можу повірити у показане. Я можу повірити у рептилоїдів, у базу на Юпітері, у гравітаційні черевики, у людинособак із крилами, у портали між планетами, але робіть зі мною що хочете, хоч змушуйте раша-ТБ дивитися по десять раз на день, я НІКОЛИ НЕ ПОВІРЮ, що героїня після всього пережитого повернулася до нормального життя – чухає чужі унітази.

Класною і смішною, але у цьому фільмі абсолютно зайвою, була сцена про бюрократію – прямо вихоплена у Адамса із його “Довідника для тих, хто подорожує галактикою автостопом”.

Загалом цей фільм потребує кардинального монтажу – вирізати все із словами, вполовину скоротити батальні сцени і тоді лишиться те, що в ньому найкраще – дуже дуже красиві сцени із чужинськими краєвидами, космічними кораблями і іншою атрибутикою через яку фільм має додаток “фантастичний”, а не “пісне нич для дітей молодшого шкільного віку”.

Goodbye, world! – класне кіно про кінець усього

goodbyeworld

Вчора подивився несподівано цікаве кіно “Прощавай, світ!” Без звичного для голлівуду розмаху, майже без спецефектів, але дуже достовірно показано загибель цивілізації – як завжди усе впирається у людей і те, як вони себе будуть поводити. Прямо по ходу фільму відбувається переоцінка персонажів, міняється ставлення до них. Реально хороше кіно.