Широко рекламований і довгоочікуваний мультик від творців справжніх шедеврів у цьому жанрі – “Wall-E”, “Тачки” та “Історія іграшок” викликав дуже неоднознічні відчуття при перегляді. Адже він, як і інші мультики “піксара” смішний, фантастично красивий і має захоплюючий сюжет. Але він при йьому іще й сумний. По дорослому сумний, причому не просто вичавлює сльозу як у мелодрамах, а показує речі про які більшість людей мабуть усе ж воліли б не згадувати, принаймні робити це не дуже часто. Це трохи збиває з пантелику, адже мультфільми радше покликані розважати.
Починається мультик із того як маленький хлопчик знайомиться з дівчинкою. Вони обоє захоплюються пригодами і дівчинка може навіть більша авантюристка завжди є заводієм. Минають роки, вони дорослішають, одружуються і живуть довге й щасливе життя, яке на екрані минає за кілька хвилин. А потім дівчинка помирає. Я насправді не знаю як це все сприймали діти, але особисто для мене це було геть неправильно. Коли мультик починається зі смерті симпатичного героя – це якось збиває з пантелику. А якщо взяти до уваги, що інші люди у цій стрічці не настільки класні, то й геть незрозуміло. Думаю цілком можна було обійтися без цього і вибудувати сценарій інакше. Можливо дався взнаки вплив головного ідеолога “Піксара” автора перших, ще короткометражних комп’ютерних мультиків – – у нього всюди була чітко відчутна мінорна лінія. Але тут здається все ж не треба було робити це аж настільки пронизливо. “Momento mori” геть не вписався у загальну концепцію і замість планованих ноток світлої печалі та роздумів про вічне додав депресивних тонів. Дуже сподіваюся, що малеча, яка дивилася цей мультфільм, в силу природнього оптимізму, притаманного їх віку, пропустила все повз вуха/очі і отримала насолоду від усього іншого.
От щодо цього іншого – жодних претензій. Усе було чудово – і пригоди, і сама концепція будинка, що летить на кульках (яскраво і видовищно, шкодую, що не бачив цього в 3Д), і герої (ті, що лишилися), і сам світ, який неначі зійшов зі сторінок пригодницьких романів про великі подорожі. Кумедні ситуації межували із напруженими, смішна птаха і пес, що говорить із лиходієм та його зграєю злих собак, усебуло як на американських гірках – вгору і вниз щоб захоплювало дух. Як завжди чудовий гумор – і в діалогах, і в ситуаціях. Загалом – прекрасно. Я думаю якщо вирізати перші 10 хвилин – “Вперед і вгору” лише виграє і стане справжнім шедевром. Отоді я зі спокійною совістю зможу сказати – раджу до обов’язкового перегляду.
А поки що 4 з 5.
