Не так давно у Голлівуді стали дуже популярними стрічки, в яких дія не розгортається стрімко, немає закрученого сюжету, навпаки усе повільне, плавне, але не нудне, просто акценти зміщені вглиб. Замість яскравого видовища атмосіерне кіно над яким хочеться замислитися. Якщо раніше це були ознаки інтелектуального артхаусу, то тепер навіть блокбастери роблять у такому стилі. Саме такою є й стрічка “Вище неба”.
Про сюжет зовсім коротко – головний герой працює на компанію, що займається звільненням людей. У 2009 ця тема стала актуальною як ніколи, бо через кризу довелося звільняти величезну купу народу. Тож власники аби не дивитися людям у вічі наймають фірму, яка вміє це робити професійно. За специфікою роботи головний герой їздить усією країною і практично живе в небі, саме у літаку він відчуває себе вдома, може розслабитися (ще б пак, адже фірма оплачує польоти бізнес-класом), а саму роботу та спілкування з людьми вважає необхідним злом і намагається зменшити до мінімуму.
Цей образ бездоганно втілив Джордж Клуні. Сам закоренілий холостяк, про якого йде слава як про безсердечного чоловіка, він прекрасно зіграв людину, для якої самотність – звичний і приємний стан, а будь-які стосунки окрім сексуальних – це дуже погано і незвично, і некомфортно, і ще багато “не”.
Рано чи пізно мало статися так, що він зустріне жінку з подібними переконаннями. Йому надзвичайно імпонує та легкість, яка супроводжує зазвичай спілкування людей, що мають одинакові цінності. Аж настільки, що він починає відчувати неабияку симпатію. На цій стадії переконані холостяки зазвичай лякаються і просто щезають, але у нашого героя виникли проблеми на роботі, керівництво бажаючи зменшити витрати вирішило припинити відрядження і звільняти людей по інтернету. Розуміючи, що доведеться міняти такий любий стиль життя герой починає переосмислювати власні цінності. До чого це приводить? Так я вам і сказав. нецікаво ж буде дивитися!
Зазначу лише, що попри всю простоту сюжету і вгадувані варіанти розвитку подій стрічка лишається цікавою до самого фіналу. І фінал цей має дещо несподіваний. Не сказати, що неймовірний, але несподіваний.
Про супутні моменти.
Здавалось би про це все можна розповісти навіть у камерній п’єсі на дві чи три декорації, але Голлівуд був би не Голлівудом, якби собі таке дозволив. Тому фільм вийшов красивим із величними панорамами Америки з висоти пташиного польоту, цікавими мізансценами, і при всій стандартності літаків, готелів та прилеглих територій зміг передати розмаїття місць, де довелося побувати герою.
Конфлікт поколінь тут також присутній. Старший досвідчений працівник має навчати молодшу але дуже амбітну колегу, яка власне й запропонувала робити все через інтернет. Власне це не так конфлікт поколінь, як спроба показати, що досвід не замінить ніяка освіта, а особисте спілкування значно краще за будь-які технологічні сурогати.
Мабуть один із факторів такого успіху фільму (його вже називають мало не головним претендентом на Оскар) стала надзвичайна актуальність теми. Частина фільму це короткі фрази людей, які втратили роботу. Зроблені як документальні. Дуже сильно чіпляє за живе. Можливо найтрагічніші моменти в фільмі, навіть драма головного героя поряд із цим здається надуманою дрібницею.
Якщо ви ще сумніваєтеся, дуже раджу подивитися цей фільм. Не так багато останнім часом стрічок які справляють таке сильне враження, при цьому не давлять на психіку і дають величезне поле для роздумів. Дев’ять із десяти.
