Кілька років тому я краєм вуха почув (чи десь краєм ока прочитав) що є такий фільм. Згадування про нього було в асоціації з модною тоді тарантіно-родрігес-течією в кіно і собі подумалося, що непогано б на те кіно глянути. Але часи були важкі – ДВД лише з’являлося, інтернет в Ужгороді був слабенький і качати можна було лише невеликі файли та й то треба мати неабияке терпіння. А на касетах возили сюди лише дуже популярні і розкручені. Тема забулася.
А нещодавно на одному із сайтів засвітився саундтрек до фільму і відгуки тих, хто це кіно бачив змусили вдатися до пошуків. Врешті решт тепер у мережі можна знайти практично все.
Учора я це кіно подивився.
Ну це просто БОМБА.
За останні кілька місяців НАЙКРАЩЕ, що я бачив. Абсолютно CRAZY фільм.
Звичайно не блокбастер. Хоча вже сьогодні шукаючи додаткову інфу дізнався, що потратили на нього чималу як для незалежного кіно суму в два мільйони доларів. До речі у 1998-му, коли було знято стрічку, вона стала кращим незалежним фільмом, але касу так і не зробила, тому фільм один, хоч за задумом режисера Ленса Манджіа це мала бути трилогія.
Місцями погано знятий, місцями по дитячому недолугий цей фільм має мабуть головне – драйв, шалений як власне весь рок-н-ролл і розважає він по повній.
Сюжет простий. Це альтернативна історія. Коли Радянський Союз розбомбив штати атомними бомбами вцілів тільки Лас-Вегас і правив там король Елвіс. А потім король помер і всі, хто відчував у собі сили та бажання потяглися до славного міста, щоб поборотися за трон. Головний герой Бадді (ім’я не випадкове))) дорогою рятує від смерті хлопчика і далі подорожує з ним. На шляху їм зустрічаються всілякі монстри що майже втратили людську подобу, і люди, що всередині гірші за монстрів. Такий типово постапокаліптичний світ, майже як у “Шаленому Максі” із Гібсоном. І головна небезпека для всіх претендентів із гітарою – дядько на ймення Смерть (також не випадкове))). Цей дядько з поплічниками убиває всіх і збирає собі намисто із медіаторів жертв (така собі паралель із В’єтнамом тільки там намиста робили із вух). Дуель рок-н-рольного героя із хеві-метал-монстром розтягнута в часі і переривається кілька разів, однак в кінці … Ні, не буду. Сам не люблю рецензії, де сюжет розкривають до кінця))))
Власне цей сюжет можна вважати примітивним і я думаю він далеко не головне у фільмі. А от атмосфера, звук, стилістика (пози акторів, рубані короткі фрази з претензією на афоризми і таке інше) – просто чудо.
Окремо слід сказати про музику. Це рок-н-ролл чистої води. Відкриттям фільму стала для мене група “Червоні елвіси”, що головним чином складається з росіян, але працює в Каліфорнії. Давно не чув такої потужної обробки як російської так і американської класики. Дуже рекомендую.
на завершення скажу, що фільм все ж не дотягує до рівня шедевра обов’язкового для перегляду, однак на мою особисту думку не дотягує зовсім трохи.
